Цех для виробництва сучасного мистецтва або Музей майбутнього в минулому. Фото

Усіх, хто оцінив креатив «Снів Гекати» на Dream ГогольFest’і,  чекало продовження. Бо до другого поверху покинутих приміщень комбайнового заводу (а саме вентиляційного цеху) херсонські митці таки добралися...

І от 17-18 жовтня в рамках проєкту «Пост-індустріальна спадщина як мистецтво» Urban Саd, «Тотем» і два десятки авторів представляли нову виставку: «Future-In-The-Past Museum» («Музей майбутнього в минулому»).

Глінтвейн не дав змерзнути у великому холодному бетонному приміщенні

Кураторка виставки Олена Афанасьєва передає вітальне слово від львівської інституції “Арт Центр Фабрика Повидла”. Австрійський меценат Гаральд Біндер викупив виробничу будівлю, щоб створити там центр сучасного мистецтва. «Ми хочемо того ж і нашою виставкою заявляємо про те, що наші цехові простори цілком придатні для того, щоб у них жило мистецтво!»

Насправді виставка мала б відбутися ще навесні, але пандемія плани скоригувала. Та митці й організатори не засмутилися, ба навіть вважають, що таке відтермінування зіграло їм на руку, бо часу на підготовку виявилось більше...

Петрохотеп, символ мертвої, втраченої епохи, створений Володимиром Рейнхартом з деталей, зібраних у цьому ж цеху.

І вони досліджували завод і все, що з ним було пов'язано. Намагалися зрозуміти, що з минулого залишиться в майбутньому, рефлексували, переосмислювали старі меми і створювали нові, вкладали у забуті поняття нові сенси. Загалом, займались арт-ревіталізацією - засобами мистецтва надавали нове життя занедбаній індустріальній території. Багато проєктів були народжені в форматі творчої лабораторії, коли один творчий об’єкт «обростав» різними авторами, кожен з яких не тільки привносив нові смисли і родзинки, а й помножував ефект. Це те, що зараз полюбляють називати модним словом «синергія».

«0 Травня» - це можливість обнулення, почати з чистого аркуша. Робота з архівами — Галина Паранчук, концепція — Олександр Гузєєв, розпис — Михайло Кльокта і Анна Грохольська

А початок екскурсії поклала історія, якою поділився редактор онлайн-газети «Вгору» Леонід Бондарчук, коли під час рейду ОБХСС у робітників на прохідній вилучили 5 тонн (!) заліза, в основному, болти. Свого часу ця інформація в газети не пішла, а зараз стала темою вітальної анімації. Звісно, і добре відомий херсонцям мем «болт заводу Петровського» знайшов тут своє відображення і переосмислення, і інший мем, відомий уже всім радянським людям - «лампочка Ілліча» (комбайн з перегорілих лампочок). Звучали теми завантаження і перезавантаження, народжувались нові смисли і відчувалась втрата старих термінів (ну ніяк не хоче молодь називати дошку пошани «дошкою»), були роздуми про майбутнє (як вам подобається Antistress Room - величезна шапочка з фольги, яка захистить не тільки голову, а й людину, та ще й не одну!), фото з сімейного архіву зі своєю історією, були перетворені на мальовничі полотна, і багато-багато іншого... Додав експонатів і херсонський музей тоталітаризму. 

Сучасний «болт заводу Петровського» - снігова (точніше, мабуть, іржава) куля «Болт», авторка Надія Сорока, за паспортом Петровська

А крім очікуваної візуальної складової (традиційний живопис, інсталяції), яка вилилась в екскурсію з багатьма гідами (бо кожен автор мав змогу представити свій проєкт) — демонстрували саунд-специфік, відзнятий у цехах сайт-специфик перформанс і навіть трансформували тексти.

Новий Карфаген, автори — Макс і Олена Афанасьєви. А вам руїни скадовського молокозаводу не нагадують залишки античних храмів?

І хоча Urban Саd уже закрився на зиму, усі експонати виставки залишаються на своєму місці, кураторські екскурсії будуть проводитися по запиту. І хто знає, може з таких екскурсій теж «вийдуть люди» - і народиться новий експонат, бо ж сайт-специфик перформанс з виробничою гімнастикою був народжений саме в результаті екскурсії для студентів-дизайнерів.

${gallery:38bcace695e56fe264a168a8426b57fb}