Найголовніша потреба у дитини – почуття безпеки та захищеності. Коли батьки постійно залякують, прогнозують найгірші сценарії, створюють напружену атмосферу, вони травмують дитячу психіку. Та мова не йде про ситуації, коли стріляють та є реальна загроза безпеці.
Про це Gazeta.ua розповідає Олена Семенюк, психолог Програми екстреної допомоги дітям, які постраждали від насильства. Організація надає психологічну допомогу родинам, які опинились у складних життєвих умовах у Києві та консультує по телефону по усій Україні.
"Не військові дії привели людей до психологічних проблем, а відношення до неї, – зазначає Олена, – Усі переселенці з дітьми, які переїхали до Києва, стають на облік у соціальні служби як "родини, що потрапили у складні життєві обставини". Люди, які до війни у себе вдома працювали, тягнулись до чогось, на новому місці вже інтегрувались. Вони знайшли роботу, влаштували дітей у садочки та школи, живуть нормальним життям. Не так нас травмує війна, як лінь, невіра, занижена самооцінка, – ці речі руйнують людину зсередини. Війна – це зовнішній фактор. Якщо у людини усередині є стрижень, вона зможе усе подолати".
За даними ЮНІСЕФ станом на 2017 рік, від конфлікту на сході України постраждало близько 580 тисяч дітей. Це діти, які мешкають у зоні АТО та діти з родин переселенців.
Завдяки арт-терапії психолог допомагає дітям.
"Зверталась переселенці з трьома дітьми. Район у Донецьку, де мешкала родина, потрапив під обстріл. У дітей з'явились неврологічні проблеми з тіком, енурезом, – розповідає психолог, – Завдяки арт-терапії змогли вирішити ці проблеми. Малювали "зло" та потім разом думали, як перетворити малюнок на "добро". Таким чином дитина вчиться шукати шляхи виходу з ситуації, коли сумно та страшно".
У минулому році були внесені зміни до Закону України про охорону дитинства, де дали визначення дітей, які постраждали внаслідок збройних конфліктів і сказано, що необхідно розробити постанову про надання статусу цим дітям. Проте тільки 8 дітей отримали офіційно статус дітей війни.