ТОП-3 старих будинків, які ми втратили…

Помічали, скільки в Херсоні залишилося старих будівель кінця XVIII - початку XX ст.? Думаю, це важке завдання, бо вони поступово зникають з вулиць нашого міста.

Ситуація з руйнуванням фасаду будинку Писаренка засвідчила, що чимало містян не   розуміють цінності старої архітектури, яка й так продовжує  руйнуватися та «йти в небуття».

Зайвим буде нагадувати, що культурне надбання треба цінувати та берегти, бо воно демонструє унікальність та колорит міста. І якщо ми хочемо стати привабливим регіоном для розвитку туризму, необхідна активізація всієї громади для збереження архітектурної спадщини Херсона. Сьогодні і так залишилося небагато будівель, якими можна здивувати.

Виділив ТОП-3 старих будинків, що, на жаль, залишилися тільки на старих фотографіях та в письмових джерелах. Ці архітектурні об'єкти, а правильніше сказати їх відсутність, є яскравим прикладом того, як знищують старовину в Херсоні.  

Будинок Джона Говарда

У кінці XVIII століття відомий британський філантроп Джон Говард відвідав Херсон, допомагаючи боротися з епідемією тифу. Він займався лікуванням не тільки містян, але й ув’язнених. На жаль, англієць захворів та помер в 1790 році. У XIX століття йому  встановили пам’ятник у вигляді сонячних годинників, які можна сьогодні побачити на проспекті Ушакова. Не буду зупинятися детально на його біографії, бо вона достатньо відома в інформаційному просторі. Під час перебування в Херсоні Джон Говард жив на вулиці Суворова. Це був невеликий двоповерховий будинок у класичному стилі, на якому пізніше розмістили меморіальну дошку. Будівля розташовувалася в тому самому місці, де зараз славнозвісний ТРЦ «Суворовський». Хоча поява цього  комплексу не була причиною зникнення будинку Говарда. Цьому передували події, які пов’язані з появою сходів у 1975 році, коли був знищений цілий квартал. Тут, крім будинку Говарда, також були стара аптека, будинок губернатора, караїмська кенаса, тощо. Потім, як показали події вже сучасного періоду, місцева влада вирішила не зупинятися на досягнутому ще за радянських часів, та у 2011 році прибрала сходи, почавши будувати «шедевр архітектурної думки», який називаю «шрам на обличчі Херсона». Сьогодні, на жаль, прогулюючись вулицею Суворова, ми не можемо побачити ні кварталу, ні сходів.

Малий театр Писаренка

Театр «Мініатюр» Самуїла Марковича Писаренка розташовувався на вулиці Вітовській (зараз – вулиця Театральна). Його історія почалася ще наприкінці XIX століття, коли купець Писаренко, викупивши земельну ділянку, побудував два будинки. Один став прибутковим будинком (Старообрядницька, 18), а другий – театром). Про те, як руйнують мешканці будинку архітектурний пам’ятник на вулиці Старообрядницькій, можете докладно дізнатися в матеріалах наших журналістів.

Театр, який збудували в стилі модерн, у ті далекі часи полюбляли відвідувати містяни. Отримували велике задоволення від затишного театрального залу, прекрасної акустики та камерної атмосфери. Після революційних подій 1917-1921 років Самуїл Писаренко не на довгий час залишався керівником театру в статусі «коменданта». Потім тут розташувалися художній та малий театри. У 1944 році тут була створена обласна філармонія, в якій в різні часи виступали Ю. Богатиков, П. Серебряков, Д. Шафран, М. Есамбаєв, Г. Казаченко, В. Жиліна та багато інших артистів. З часом будівля філармонії почала вимагати ремонту, який так і не відбувся. У 1999 році взагалі сталася якась дивна пожежа, що обірвала «життя» цієї будівлі. І зараз, проїжджаючи вулицею Театральною, зверніть увагу, в якому жахливому стані споруда. Хоча від неї мало що залишилося.

Фотоательє Можаровського

У другій половині XIX століття у херсонців з’явилася можливість придбати «дивну» картку зі своїм зображенням. Цей період можна назвати початком появи перших фотоательє в місті. На початку XX століття одним з найпопулярніших вважалося ательє Г. Можаровського (зараз – вулиця Суворова, 17). Салон займав два поверхи, де на першому розташовувався вестибюль, приймальня та лабораторія, а на другому – знімальний павільйон, розділений на кілька секцій (для портретного, сімейного та групового фотографування). Споруда мала скляний дах для роботи з фотознімками. В основному клієнтами Можаровського були заможні люди, військова еліта, гласні міської думи та вище духовенство.

А що сьогодні залишилося від цього фотоательє? Нічого. Ця будівля також не змогла пережити бурхливі роки революції Другої світової війни та радянського періоду. Вона видозмінювалася декілька разів, а її первозданність можна побачити тільки на малочисленних дореволюційних фотографіях. Зараз у цьому місці функціонують декілька магазинів. У такі моменти розумієш, наскільки «рука людини» безжалісна до того, що   сама ж  і створює.

Коли споглядаєш на знімках ці будівлі, виникає одразу декілька питань. Невже неможливо розробити міську програму відновлення архітектурної спадщини? Невже для цього немає можливості знайти кошти? Невже місцеві жителі не можуть виконувати положення чинного законодавства під час реконструкції? Невже спрага наживи вища за повагу до рідного міста?  

Названі будівлі - далеко не всі, що не пройшли випробуванням часом. Кожний архітектурний об’єкт старого міста повинен бути реконструйований. Але реконструйований за правилами та нормами. Тим паче, вистачає спеціалістів, які б могли допомогти в реалізації проєкту реконструкції. Але для цього потрібні час, багато сил та грошових вливань. А поки у нас роблять так, що потім «хоч трава не рости».