Тест на Соборність: «Чий Крим»

-  Литовців пригноблювали і поляки, і німці, і радянський союз. Всі нації, які повертають собі незалежність, проходять через багато мук і жертв. В Україні ці процеси так само відбуваються. Все починається з того, коли критична маса громадян ставить до себе запитання: а хто ми є і до якого народу належимо? Зокрема, на початку 20 - 30-х років Польща окупувала  Вільнюс разом з Вільнюським краєм. Протягом двадцяти років литовці жили з гаслом: «Ми не знайдемо спокою без Вільнюса». А маркером лояльності була відповідь на питання: «Чий Вільнюс?»

- Зараз, мабуть, дуже дивно прозвучить, але я вдячна цій ситуації. Я вдячна, бо якби не це, то я б ніколи не стала такою українкою, якою зараз є. Я б ніколи не відчула такої любові до своєї землі. Раніше ми уявити собі не могли, що у нас можуть відібрати нашу землю. Але коли на Крим насунулися російські війська... тільки тоді багато з нас почали її цінувати. Перше, що я тоді вирішила, - відтепер буду розмовляти українською. До цього я взагалі не знала мови. В родині у нас ніхто не розмовляв українською. Я ніколи не вчила і зараз не знаю жодного правила з української. Але  почала розмовляти. Мабуть, вона йде у мене від серця. Насправді, ми тільки починаємо здобувати Незалежність і Соборність. Звісно, що ціна велика, але народ, який не готовий платити, який не відчуває потребу в самоідентичності - програє будь-яку війну.

- Нам необхідно проаналізувати події з минулого, щоб не наступати на ті самі граблі у майбутньому і створити ту саму сильну і незалежну Україну.  На мій погляд, головна наша проблема в тому, що  залюбки говоримо про що завгодно, тільки не про те, які рішення слід приймати сьогодні. Я багато років працюю в правозахисному середовищі і стикаюся  з тим, що майже всі проблеми в людини - від небажання приймати свідомі рішення. Від підсвідомого чи свідомого бажання перекласти відповідальність на когось. Але ми не можемо змінювати один одного. Ми можемо змінити тільки самих себе. І тоді зміниться світ довкола нас.