Суспільство вимагає заборонити фільми з акторами, які заявляли про російський Крим – Костинський

Нацрада з питань телебачення та радіомовлення висловила низку пропозицій Верховній Раді України для врегулювання деяких проблемних моментів телерадіопростору.

Одна з них – покарання для артистів, які виступають на підмостках країни-агресора. У Нацраді зокрема вважають, що це можуть бути штрафні санкції або кримінальна відповідальність, у свою чергу телерадіоорганізації могли би бути зобов’язані обмежити участь таких артистів в ефірі.

Гості передачі «Ваша Свобода»: Сергій Костинський, член Нацради з питань телебачення та радіомовлення; Олександр Опанасенко, заступник голови комітету Верховної Ради з питань свободи слова та інформаційної політики.

Віталій Портников: Пане Костинський, Ви вважаєте, що з точки зору законодавства це дійсно можна врегулювати? Не з точки зору морального впливу на людей.

Сергій Костинський: З точки зору законодавства, ми вже багато що врегулювали. Обмежили величезну кількість російських фільмів і серіалів. Є тільки невеликий коридор для спільного виробництва.

 Щодо артистів, які виїжджають у Росію працювати, це теж можна врегулювати. Єдине, що зараз ЗМІ роблять акцент на кримінальній відповідальності або на штрафах. Насправді ж має відбутися фахова дискусія, мають бути вироблені певні алгоритми. Це буде працювати.

У нас відбуваються консультації з медійниками. Зі сторони індустрії є розуміння на сьогодні. Вони (медійники – ред.) кажуть: готові відмовитися від таких артистів, готові вилучити їх із плейлиста, але хочемо рівних умов. А це може дати тільки закон.

Ми говоримо про артистів, які живуть у Москві або в Пітері, приїжджають в Україну, щоб дати концерт, іноді анонімно, а потім повертаються назад. Наша практика показує: обмежуємо ретрансляцію російських фільмів – відразу починають з’являтися українські; обмежуємо ретрансляцію російських телеканалів – відразу з’являються українські.

Такі дії тільки стимулюватимуть розвиток внутрішнього ринку, стимулюватимуть людей, які співають українською, які дають сучасний контент, а не розважають аудиторію Москви.

– Пане Опанасенко, як депутати можуть відгукнутися на цю пропозицію Нацради з питань телебачення та радіомовлення?

​Олександр Опанасенко: У мені дві частини борються. Патріот каже: все супер, але чому це робимо зараз, а не раніше? А ліберал бачить багато речей, які не зовсім є правильними. У будь-якому випадку можемо продукувати патріотичну адженту, але маємо будувати суспільство з рівними підходами до будь-кого, в основі має лежати свобода кожного індивідуума.

Якщо хочемо обмежити діяльність певних людей, які є публічними, які виїжджають за кордон і там заробляють, так само маємо обмежувати ведення будь-якої бізнес-активності для інших бізнесменів.

Щоб не робити такі жорсткі адміністративні речі, маємо розвинути власний ринок. Перше рішення, яке лежить на поверхні, – вирішити питання (вже два роки законопроекти лежать у парламенті) організації колективного управління авторськими правами.

Польща збирає майже 150 мільйонів доларів щороку за використання авторських прав. У нашій країні 3 – 4 мільйони. Якщо будемо на власному ринку збирати 75 мільйонів і перерозподіляти, більшість виконавців 10 разів думатимуть, чи потрібно їм їхати.

– Позапланова перевірка телеканалів «Інтер» і «СТБ». Канали показують фільми з артистами, які створюють загрозу нацбезпеці. Причому мова і про такі старі фільми, як «Москва сльозам не вірить», «Іронія долі...», «Кавказька полонянка», «Любов і голуби». Нацрада говорить, що питання трансляції радянських фільмів не до кінця врегульоване. Чи є сенс, щоб ми не показували радянські фільми з акторами, які зараз роблять якісь заяви, коли мова йде, умовно кажучи, про культурну спадщину часів, коли Україна ще була частиною СРСР? Чи це, умовно кажучи, репресії ідеологічні проти певних осіб, які проявили себе, м’яко кажучи, не дуже порядно, коли почалася агресія Росії проти України, чи репресії проти персонажів, чи проти телеканалів?

Сергій Костинський: Ми діємо за духом і буквою закону. Ми кажемо: є 5 питань, які стосуються інформаційної безпеки. Разом з Держкіно впродовж останніх 2 років намагалися виробити план дій, але нас обмежувала певна колізія в законі про телебачення і радіомовлення та в законі про кінематографію.

Почали діяти згідно зі своїм профільним законом, де сказано: не мають права транслювати телеканали фільми й передачі за участю осіб, які потрапили у перелік Мінкульту. І є запит від суспільства, від громадських активістів на це, які готові на вулицях захищати своє право не дивитися телебачення радянське, такі фільми з людьми, які заявляли, що Крим є російським.

Олександр Опанасенко 

​Олександр Опанасенко: Не думаю, що треба вносити додаткову норму, щоб заборонити фільми до 1991 року... Я не бачу там проекту законотворчої ініціативи. Щоб такі телеканали не наражалися на ризик необхідних санкцій, треба Нацраді запропонувати зміну, щоб Держкіно зробило реєстр, чого не можна показувати, який кожного тижня оновлювався б.

– Ще одна ініціатива Нацради – це політики-телеведучі. Нацрада вважає, що це нівелює журналістику, робить ефір місцем зведення політичних рахунків та пропагандистської боротьби, а також суперечить нормам про поширення передвиборчої агітації та політичної реклами...

​Сергій Костинський: Якщо це перетворюється на систему, це вже є проблема. Це важливо – закон захищає телеканали від того, що говорять народні депутати. Нардеп може сказати: Крим віддаємо, Донбас віддаємо. Є ще відповідальність телеканалів. Вони не мають допускати такі заяви у своєму ефірі. Вони мають мільйонні аудиторії.

Сергій Костинський 

Вимагаємо, щоб не було такої проблеми – обмежте, щоб політичні діячі не ставали телеведучими, тому що там займаються пропагандою, дуже часто деструктивною для державності.