“Перший цвях у домовину радянської імперії”. Так одне американське видання назвало Декларацію про державний суверенітет України, яку ухвалили 16 липня 1990 року.
Ухвалення Декларації почали обговорювати в стінах парламенту ще у червні. Тоді думки парламентаріїв з цього приводу різнилися. Не було одностайності й в суспільстві: чимало українців усе ще бажали жити в «оновленому срср». Але на початку липня почали страйкувати шахтарі Донеччини, яких згодом підтримали й гірники Львівщини.
16 липня 1990 року засідання Верховної Ради вів Іван Плющ. Через багато років він так згадував той день: “Я знав настрої більшості депутатів, але впевненості, що Декларацію ухвалять, все ж не було. Проте я поставив це питання на голосування. З 385 присутніх віддали свої голоси 355, проти були 4, а близько 30 не голосували. Цей день, 16 липня, був одним із найщасливіших у моєму житті”.
У Декларації проголошувалося, що Україна є суверенною національною державою, а єдиним джерелом влади — народ України, а не компартія.