Зі мною стоять ті молоді хлопці, які перемогли в конкурсі на те, щоб займати посади у відкритому митному просторі, який ми з Юлею [Марушевською] і з цією командою хотіли разом створити.
Ми всі вважали, що вже на початку року цей ремонт повинен був закінчитися, ми всі чекали, що всі ці хлопці повинні були працювати там. Тут мав бути закінчений ремонт, все повинно було бути на місці. Але гроші на ремонт вкрали, наші співробітники не працюють. Як завжди, нас обдурили. Ще на початку року президент мені обіцяв, що підтримає цей проект, навіть коли призначали Юлю. У квітні він повторив урочисто ці обіцянки. І він пальцем не ворухнув, щоб цей проект набув чинності. Питання - скільки можна брехати й обманювати?
Кілька днів тому закрився центр обслуговування громадян, який Порошенко урочисто відкривав перед місцевими виборами. Тоді він сказав, що реформи незворотні. Ми набрали туди молодих людей. Потім з подачі членів його ж фракції були прийняті нові норми, які не дозволять цьому центру працювати. Я звернувся до президента із закликом не підписувати цей закон. Після мого звернення він його підписав, і центр закрився. І люди, одесити, залишилися при старому центрі Труханова, де потрібно чекати два місяці або давати хабарі. Мені це набридло. Я втомився від цього, від ще однієї невиконаної обіцянки.Ми бачимо, що сили регресу атакують все прогресивне. Ми бачимо, що всі нові починання вбиваються у зародку. Все це відбувається на очах всієї України. Що це за робота, коли мені доводиться, як якомусь монгольському хану, ставити намети на сміх всьому світу на дорогах, працювати в наметі і вибивати жалюгідні копійки на ці дороги, що не ремонтувалися стільки десятиліть, тоді як вони публікують декларації, де більше грошей, ніж знадобилося б на те, щоб полагодити всі дороги і зробити всі європейські дороги у цій і ще інших областях. Це не робота. Мені це набридло. Я втомився від цього.
Уже шість місяців не призначають трьох з моїх чотирьох заступників. А зараз вони знову взялися за старе. Знову почали продавати місця голів районних адміністрацій. Адміністрація президента через фальшивий конкурс замість тих людей, яких ми провели за прозорим конкурсом, молодих, перспективних, ідеалістичних, знову привела старих корупціонерів, і це не працює.
Мені набридло. Яка різниця українцям, хто буде до них байдуже ставитися – Порошенко чи Янукович? Яка різниця українцям, хто їх буде грабувати – Єнакіївський чи Кононенко? Яка різниця для українців, хто і що буде собі привласнювати – якийсь Ковальчук чи Клюєв? Яка різниця, коли як і були Гончаренко, [нардеп] Пресман, Ківалов, як грабували, так і грабують вже під новою адміністрацією? Що змінилося для людей?
Коли ми говорили, що ми будемо все міняти, президент Порошенко мені говорив, що йому заважав Янукович і Яценюк. Ми створили Рух за очищення, ми допомогли йому позбутися Яценюка. Чим це закінчилося? Склад Яценюка трохи був посунутий складом президента в цих же схемах, як грабували, так і грабують. Більш того, Аваков і Насіров – стовпи корупції, так і залишилися сидіти на своїх місцях. Мене так ніхто в житті ще не обманював. І так цинічно. У цих умовах для мене останньою краплею стали електронні декларації. Коли я бачу ці знахабнілі пики, які і тут, і по всій Україні заявляють нахабно, що у них є мільярди тільки в готівці. І ще отримують соціальну допомогу від держави, від тих пенсіонерів, які тремтячими руками останні копійки збирають, щоб не загинути з голоду. І в цей час жоден порядний чиновник, який почав по-новому дійсно працювати, не отримує не тільки захисту – вони абсолютно беззахисні, бо верховна влада в Києві прямо напускає на них Пресмана, Гончаренка, всяких псів їх. І в тій ситуації, коли реально в Одеській області президент особисто підтримує два клани. Це клан бандитський, кримінальний клан з убивць 90-х Труханова, і це Ізмаїльський корупційний клан Урбанського. Всю владу в області віддали цим двом і ще їх союзникам сепаратистам нашого краю і Антона Кісе.
Це відбувається відкрито, і Одеську область здають не лише корупціонерам, здають ворогам України. Хочу сказати одеситам. Я дуже любою цю область, ми багато речей з вами почали. Мене досі підтримувала думка про те, що скільки б я не їздив, я зустрічав багато простих людей на вулицях, в селах, на полях, які підходили і говорили, «тільки не йдіть, не залишайте нас на поталу цьому стерв'ятнику». Я не хочу залишати одеситів напризволяще. Ми обов'язково піднімемо Одесу. Коли я приїхав сюди, я хотів, щоб такі ж тут були темпи розвитку, як і в Батумі. Але Батумі ми стали розвивати тільки після того, як звільнили Тбілісі від корупціонерів. І Одеса розвинеться після того, як Київ буде звільнений від корупціонерів, які протегують бандитизму і беззаконню, зокрема в Одеській області.
В цій ситуації я вирішив подати у відставку і почати новий етап боротьби. У мене не опустяться руки, я не втомлюся, нехай вони не сподіваються, нехай не розраховують позбутися мене. Я той солдат, який йде, скільки може, а потім стільки, скільки треба до повної перемоги для того, щоб позбавити Україну від цієї мерзоти, від цього корупційного бруду, який капіталізує на крові наших солдатів, на жертвах майдану, який зрадив ідею української Революції, у яких єдина мотивація свого існування – набивати свої кишені, посилювати свій клан і остаточно пограбувати Україну до нитки.
Не дочекаєтесь. Я впевнений, в Україні більше ніж достатньо нових енергійних, молодих, чистих сил, нових людей, які ніяк не пов'язані з цією шушваллю, яка так все гальмує. Ми обов'язково об'єднаємося і закінчимо цю боротьбу перемогою України. Заради одеситів, заради всіх жителів України. Боротьба триває, і ми в ній обов'язково переможемо.