Сімдесят шість кіл переселенського пекла

У Херсоні презентували гру “Переселенська блуканина”, поява якої стала однією з найбільш гучних подій цієї осені.

Нагадаємо, гру розробила громадська організація “Радник з питань ВПО” за підтримки міжнародних партнерів. Гравцям пропонують пройти через усі труднощі, з якими стикаються переселенці.

Як розповіла Неверицька, розробка гри тривала близько півроку. Активну участь у ній брали й переселенці. І зараз випущено 450 примірників українською та 50 — англійською мовами. Розповсюджується гра безкоштовно, отримати її можуть установи та громадські організації, які працюють з переселенцями.

Всього у сценарії гри змодельовано 76 ситуацій, які описують буденні події життя ВПО. Учасники гри зможуть крок за кроком в ігровому форматі пройти шлях внутрішньо переміщеної особи: від ухвалення рішення про переселення до моменту, коли людина повністю пристосувалася до життя в новому середовищі. Ці кроки – не фантазії: на масштабованому ігровому полі 3х2 метри на гравців чекатимуть проблеми з реального життя переселенців.

Ось — лише кілька прикладів ситуацій:

«Вітаємо, Ви — переселенець. Тепер варто зайнятись офіційним оформленням статусу та отриманням довідки ВПО, тож доведеться пропустити хід».

«До Вас приїхала сестра з немовлям. Сходіть до суду встановити факт народження. Процедура може тривати від 3 до 7 днів, тож пропустіть хід».

“Вам подзвонили з податкової — Ви не закрили статус ФОП та у Вам накопичилося 20 000 грн. боргу. Пошукайте, де можна позичити гроші і пропустіть хід”.

«Вашу дитину зацькували у школі, тому ви змушені звернутися до шкільного психолога».

А у пункті 89 учаснику “необхідно доглянути за хворим родичем на непідконтрольній території”.

“Дорогою спробуйте не загинути, не втратити свої гроші, тому що життя там недешеве”, - рядять розробники гри.

Автори гри вважають, що створене ними “реаліті-шоу” допоможе людям, які не знали, що таке вимушене переселення, зрозуміти своїх співгромадян, вимушених починати своє життя з нуля.

Але якщо казати про емпатію до переселенців з боку пересічних українців, то вона здебільшого є. Підтвердження цього — чимала допомога переселенцям від волонтерів, громадських організацій, простих людей.

А що до можновладців, від яких залежить якість життя переселенців? І тут варто зазначити, що переважна більшість перешкод, які доводиться долати учасникам “Переселенської блуканини”, - саме проблеми із недосконалістю законодавства, інші бюрократичні “заморочки”. Невже чиновники не знали про ці проблеми до появи гри? Питання — риторичне. Тому є дуже великі сумніви, що тих посадовців, яким було начхати на проблеми переселенців, гра зробить благородними і жалісливими.

Під час презентації гри у Херсоні Людмила Неверицька звернула увагу на один дуже суттєвий момент: у 2014 році, навіть у найгарячіший період, українською владою офіційно не оголошувалася евакуація мирного населення із зони бойових дій та обстрілів.

Не можна з болем не визнати: для держави війна і була, і водночас її не було.

І після понад трьох років, які минули з цих подій, таке ж ставлення до проблеми (вона нібито є і водночас її нібито немає) збереглося, якщо казати про вимушених переселенців. Вони існують як статистичні дані, як отримувачі мізерної державної допомоги, як аргумент у переговорах наших можновладців із закордонними державними і недержавними установами... Але чи існують — як люди, які потерпають від шаленої кількості проблем? Штучно створених проблем!

У грі “Переселенська блуканина” переважна кількість поневірянь учасників — поневіряння не на окупованій території, а у своїй країні. Можливо, гра та резонанс навколо неї — привід ще раз згадати про це, не дати цьому забутися, стати не вартої уваги буденністю.

До того ж перелік поневірянь із 76 пунктів, які пропонується пройти гравцям, - далеко не повний. Особисто я з власного переселенського досвіду можу до нього додати, наприклад: “Через зайнятість чи якісь проблеми ви пропустили термін подання заяви на подовження виплат адресної грошової допомоги; тому виплати призупинили, незважаючи на те, що ви продовжуєте залишатися ВПО, не виїжджали на непідконтрольну територію; ваші доходи скоротилися, пропустіть хід” або: “Ви маєте дитину, яка до подій 2014 року вступила до вищого навчального закладу за межами Криму і зони АТО, отримала тимчасову реєстрацію у гуртожитку, на цій підставі вашій дитині відмовили у наданні статусу ВПО, пропустіть хід”.

І, напевне, цей перелік можна ще продовжувати і продовжувати.

Одразу після появи гра спровокувала дуже активну дискусію. Хтось вважав її корисною, хтось — лаяв на чому світ стоїть, називав знущанням з переселенців.

У Херсоні на презентації гри були присутні і представники ВПО, і працівники соціальних служб, і правозахисники. Їм запропонували трохи пограти у “блуканину”, під час чого обговорювалися проблеми переселенців, які живуть у нашому регіоні. Більшість цих проблем — віддзеркалення загальнодержавних проблем у цій сфері.

Наприкінці представник проекту “Радник з питань ВПО” Людмила Неверицька сказала, що попри її побоювання презентація не перетворилася у своєрідний суд над грою та її розробниками:

А завершити цю дуже непросту гру за відведений на презентації час змогла лише одна з учасниць — переселенка з Криму. Але чи було це перемогою? Ні. “Переселенська блуканина” - гра, у якій не може бути переможців. Бо життя ВПО зараз таке, що підстав розраховувати на хеппі енд, на жаль, немає.

${gallery:fac904950620a8e55116188882a82d06}