Що таке вибори за відкритими списками?

Виборець голосує не за партію, а за кандидата від партії. Загальний результат партії буде залежати від кількості голосів, які в сукупності набрали кандидати.

Якщо, умовно, партія «За все хороше» виставила на вибори 450 кандидатів і в сукупності вони набрали, наприклад, мільйон голосів, то вираховується скільки мандатів у парламенті отримає політична сила. Наприклад, їм дісталось 30 мандатів. Отримають їх не ті, хто перший за списком, а ті, хто набрав більше від усіх голосів з цих 450 кандидатів партії «За все хороше».

Є різні форми бюлетенів у відкритих списках, пояснює Ольга Айвазовська.

«Існує практика як вписування номера кандидата в списку політичної партії, так і у вигляді своєрідної книжечки, як, наприклад, в Польші, де і ви шукаєте свою партію, в ній – свого кандидата і ставите галочку. Або, наприклад, в Швеції, ви берете бюлетень за конкретну партію: кожна партія має свій бюлетень і вже в ньому відзначаєте кандидата, якого ви підтримуєте».

Найпростіша форма – це вписування в бюлетень числа, номера кандидата, вважає Айвазовська.

При пропорційній системі із відкритими списками мажоритарки немає. Мажоритарна система – це округ і один переможець, або округ і декілька переможців, тому що може бути багатомандатна мажоритарка.

Але поняття «мажоритар» – це той, хто набрав найбільше голосів в окрузі і в окрузі розігрується невелика кількість мандатів, переважно – один.

Відкриті списки – це конкуренція між яскравими особистостями, лідерами, кандидатами, які можуть як підтягнути рейтинг партії, так і свій персональний.

«Підкуп ефективно працює в малих округах, тому мажоритарка є яскравим показником як це здійснюється і наскільки ефективним є результат. За останні роки ми зустрічали округи, які були суцільно скуплені. Переможець – це людина, яка не вела активної агітаційної кампанії, не була лідером, але «засіяла» округ ресурсами і перемогла. Технологічно їм допомагали якісні штабісти, але ми розуміємо, що це не найкращий результат для представлення інтересів виборців цього округу», – зауважує експерт.

Коли округ величиною в область, то скупити його доволі важко, пояснює Айвазовська.

«Навіть, якщо ви спробуєте поділити територію умовно, навіть між представниками своєї партії, ви будете мати величезну кількість конкурентів від інших. Прогнозувати результат дуже складно», – пояснює координатор виборчих програм мережі «Опора».

Одна з виборчих систем навіть передбачає, що кількість мандатів від області визначається явкою. Тобто, чим більша явка, ти більше в окрузі мандатів. І це стає відомо лише після голосування, відповідно, не можна прогнозувати скільки розігрується мандатів, тому і територію неможливо поділити, як і «скупити» через конкурентний поділ.

Ні.

Система, яка використовувалась на виборах 2015 року для обласних, районних та міських рад є пропорційною, але не за відкритими списками, зазначає Ольга Айвазовська. Не було можливості обрати в одному окрузі серед декількох кандидатів від однієї партії.

Найголовніша ознака відкритих списків – це конкуренція між кандидатами в межах одного списку на одному окрузі, зазначає координатор виборчих програм мережі «Опора».

«Система, яка була запропонована в 2015 році (в липні був ухвалений закон), як завгодно називалась авторами – і німецькою, і польською для того, щоб підвищити довіру громадян, які переважно не читають ці законопроекти. І це нормально – в жодній країні світу ви не знайдете громадян, які відслідковують законодавчі ініціативи, якщо це їх не стосується професійно», – зауважує Айвазовська.

Немає поки що в Україні практики застосування відкритих списків за роки Незалежності.

У закритих списках пропорційної виборчої системи виборці можуть підтримати чи не підтримати весь список кандидатів.

«При закритих списках виборці не впливають на порядок кандидатів – він формується з’їздом партії. Але зрозуміло, що це рішення готується заздалегідь і є мотиви поставити ту чи іншу людину на вище місце, а відповідно до соціології, можна прогнозувати, які місця є прохідними, які непрохідними, але виборець жодним чином на порядок не впливає», – каже Айвазовська.

При відкритих списках прогнозувати, хто з кандидатів пройде до парламенту, дуже складно. Кандидат може набрати найбільше голосів в окрузі (якщо вони будуть передбачені), але цей результат буде далеко не кращим серед усіх його однопартійців-висуванців, тому він може не отримати мандат.

Це значно запобігає такому явищу, як торгівля місцями в парламенті, вважають експерти.

«Найбільша кількість перебіжчиків була зафіксована при пропорційній системі із закритими списками у 2006-2007 роках і застосовувалась вона в чистому вигляді. Наша організація фіксувала випадки, коли один депутат 8 разів змінював фракцію», – пояснює Ольга Айвазовська.

Найімовірніше, так, та не настільки, щоб українці з ним не впоралися.

«Процес голосування для виборця ускладниться, якщо це відкриті списки регіональні, але залежить від форми бюлетеня: вписування чи книжечка. Але це не занадто складно, я переконана, що громадяни України на рівні IQ не є нижчими, ніж громадяни Естонії та Польщі», – наголошує координатор виборчих програм мережі «Опора».

Якщо ухвалити відповідне законодавство зараз, то часу підготуватись до парламентських виборів 2019 року за відкритими списками цілком достатньо, вважає Ольга Айвазовська.