Секретні переговори: “Україна буде дуже маленькою”

У 1991 році СРСР і США однаково боялись української незалежності й бачили нашу країну без Криму та з автономією Харкова й Донбасу.

…На диво, до наших днів цей факт чомусь досі не сплив на поверхню. Можливо тому, що тривалий час документ, який підтверджує цю інформацію, маркувався під грифом ЦРУ “цілком таємно”. А коли нарешті його частково розсекретили й відкрили для загального доступу, ніхто не звернув уваги на якусь там стенограму переговорів між СРСР і США від 19 листопада 1991 року.

Проте цей документ проливає світло на деякі аспекти того, як і в яких умовах формувалась українська незалежність, коли СРСР доживав останні дні. Ми переклали з англійської уривки з цієї стенограми.

Повна її версія недоступна, адже навіть через 26 років ЦРУ все ще не зняло секретного грифа.

Отож, 19 листопада 1991 року. Білий дім, Овальний кабінет, Вашингтон, США. Таємна зустріч президента США Джорджа Буша-старшого з Олександром Яковлєвим — радником першого й останнього президента СРСР Михайла Горбачова, а також послом СРСР у США Віктором Комплектовим.

З американського боку також присутні Джеймс Бейкер — третій державний секретар, Джон Генрі Сунуну — начальник генерального штабу США, Брент Скоукрофт — помічник президента з питань національної безпеки, Ед Г’ютт — старший директор з радянських питань, Денніс Росс — директор з планування політики.

О.Яковлєв: — Наш президент Михайло Горбачов сильно стурбований щодо України. Щось незрозуміле діється там. І він це відчуває.
Дж.Буш: — А що буде після виборів в Україні?

О.Яковлєв: — Вони підписали економічний договір, договір про продовольство, і хочуть працювати з G-7. Але я хочу сказати щось ще… Михайло Горбачов повинен був обговорювати національне питання з Вами. Річ у тому, що в Україні 12 мільйонів росіян із усіх 50 мільйонів. Ми вважаємо, що Донецьк має оголосити про свою автономію. У Криму є намір провести референдум про те, щоб стати окремою республікою, незалежною від України. Всі промислові райони України населені росіянами, а це Донецьк і Харків. Ви самі розумієте, що там розташоване… А найбільша проблема в тому, що націонал-демократ В’ячеслав Чорновіл хоче незалежності. І… Далі — обрив розмови, оскільки Буш-старший дав знак стенографістам наступну інформацію фіксувати в протоколі як секретну. Відтак, ми не знаємо, про що говорили в Овальному кабінеті наступні 5 хвилин. З подальших реплік можна припустити, що обговорювався військовий сценарій.

Дж.Буш: — Все залежить від того, що означає так звана незалежність. О.Яковлєв: — Ніхто не знає. На жаль, у нас є щонайменше тисяча різних розумінь “незалежності”. Ніхто не знає. У них є все, щоб стати рівними “великій сімці”.

Дж.Буш: — Однією з проблем є потужна зброя на їхній території. Як ви бачите, що тут буде працювати для нашого спокою? Контроль? Ратифікація? Безпечний демонтаж? Як Леонід Кравчук підходитиме до цього?

О.Яковлєв: — Не очікуйте ризиків або несподіваних кроків. Вони будуть дивитися на Захід, поспостерігайте краще за західною реакцією. Звичайно, ми не відмовимося від своєї зброї. Управління перебуває у нас.

Дж.Бейкер: — Але деякі війська перейшли на бік Української республіки.

О.Яковлєв: — Я знаю, що деякі полковники зараз можуть говорити дуже переконливо. Правда, це не означає, що вони фактично будуть діяти, як вони кажуть. За офіційними документами, вони наші, радянські. Там може бути рішення за це, так. Може, ми зможемо обговорити це на деяких рівнях у майбутньому. Ймовірно, ми можемо знищити деякі типи зброї в Україні.

Дж.Буш: — Це було б логічно… Що він відповість далі? Можемо припустити, що, ймовірно, розмова йшла про можливе знищення української зброї США і СРСР спільно. Але далі — знову засекречена інофрмація. А після цього йдеться:

Дж.Буш: — Тут важливі внутрішні міркування. Країни Балтії були серйозною проблемою. Тепер це Україна. З великим інтересом за нею стежать багато американців…

Дж.Бейкер: — А що відбувається після того, як Україна заявила про свою незалежність? Невже росіяни кажуть “ні”? О.Яковлєв: — Це буде безлад. Але, ймовірно, в Україні не буде громадянської війни.

Дж.Бейкер: — Ви натякаєте про росіян в Україні? О.Яковлєв: — Є 12 мільйонів, з них — багато в змішаних шлюбах. Є 25 — 30 мільйонів змішаних шлюбів. Яка війна може бути?

Дж.Бейкер: — Звичайна війна. Що станеться, коли Росія почне нараховувати світові ринкові ціни на нафту Україні?

О. Яковлєв: — Тепер це “rope pushing” (сленговий американський вислів, який означає — “марні намагання боротися з імпотенцією”). Єльцин довідався, що Україна продає нафту за долари. Тому Борис Миколайович скоротив видобуток нафти. Я дивлюсь на карту й бачу, що Україна буде дуже маленькою…
Е.Г’ютт: — Чи визнає Росія незалежність України?

О.Яковлєв: — Так.

Е.Г’ютт: — А Верховна Рада СРСР?

О.Яковлєв: — Побачимо. У мене таке відчуття, що розум людей стане більш тверезим. Вони не готові зараз демократизуватись самі. Зараз це дуже складно. Ось чому ми з Горбачовим говоримо, що найближчі тижні будуть дуже важкими…
…Така ось розмова відбулась за зачиненими дверима Овального кабінету в ті дні, коли Україна вже оголосила про свою Незалежність, але жодна держава світу ще не визнала її такою. Прочитавши цей документ, нехай навіть порізаний, бачимо: Україна мала всі шанси стати однією з провідних країн світу. Але ми ними не скористалися. Нині віддаємо борги МВФ. І воюємо зі спадкоємицею СРСР.