Роздуми на тлі червоного

У сучасній Україні  День Перемоги над нацизмом став святом, що різними людьми сприймається іноді діаметрально протилежно. Тож і владі, і громадськості доводиться непросто, щоб урахувати всі нюанси і не загострити й без того болючі проблеми.

Після свята в Херсоні можна зробити висновок, що і обласна, і міська влада не дуже замислювалися,  як не перетворити День Перемоги на червоно-“ватний” шабаш. А іноді чиновники навіть сприяли цьому.  

Розвідники у рясах

Знедавна Дню Перемоги передує День пам’яті і примирення, який відзначається восьмого травня. У Херсоні цього дня в парку Слави біля Могили невідомого солдата та Вічного вогню відправили літію пам’яті загиблих на війні.

Ідея такого заходу – більш ніж доречна. Тим паче, що цього року на восьме травня припала ще й Поминальна Неділя. Але втілення задуму викликало, щонайменш, здивування.  У літії взяли участь священики тільки Української Православної Церкви Московського Патріархату. На запитання, чому  запросили представників лише цієї конфесії, голова  облдержадміністрації Андрій Гордєєв, що був  на богослужінні, відповів: зробив це “заради налагодження миру і порозуміння у регіоні”.

Після літії духовенство та представники обласної та міської влади, перейшли до встановленого у тому ж парку пам’ятного знаку на честь херсонців, загиблих у зоні АТО. Там священики Української  Церкви Московського Патріархату поминали “воїнів і всіх безвинно вбитих під час війни і розбрату у Вітчизні нашій”, не згадуючи про зовнішню агресію. Тобто, діючи в унісон з російською пропагандою, яка прагне представити конфлікт лише як загострення внутрішніх протиріч.

Хоча поліцейські і приділяли увагу херсонцям з “георгіївськими стрічками“, люди, які святкували День Перемоги “ватно”, почували себе досить-таки комфортно.

Більш того, священики поминали не українських воїнів (про Україну вони у цьому богослужінні взагалі не згадували), а якихось абстрактних вояків. І це мимоволі нагадало відомий епізод з фільму “Подвиг розвідника”, де радянський розвідник у формі німецького офіцера, під час застілля зі справжніми німецькими офіцерами виголосив тост: “За победу! За нашу победу!” А хто може дати гарантію, що священики УПЦ МП, кажучи про загиблих воїнів,  подумки не поминали не українських, а зовсім інших воїнів? А наша влада (на літії були присутні і голова ОДА Андрій Гордєєв, і мер Херсона Володимир Миколаєнко) сприяла такому “подвигу” “розвідників” у рясах. “Заради налагодження миру і порозуміння у регіоні”.

“Особисто у мене участь представників влади у публічних заходах разом з священиками УПЦ МП викликає обурення, – сказав з цього приводу о. Андрій Калита, настоятель херсонського храму Святої Олександри УПЦ КП, капелан Першого Українського Батальйону військових капеланів. – Ми ховаємо хлопців, загиблих від рук бойовиків, яких благословляють на війну саме священики Московського патріархату. І разом з тим наші очільники заграють з людьми, які у разі, не приведи Господи, відкритої російської агресії, певен, радо зустрінуть “зелених чоловічків”. У Великдень я проводив богослужіння у військовій частині у селищі Раденськ Цюрупинського району. Там служить чимало людей, які брали участь у АТО, і вони казали, що шоковані тим впливом, який на Херсонщині має Московський патріархат. Священики цієї церкви відверто кажуть на проповідях, що наші воїни попадуть у пекло, бо вони – вбивці, з їх точки зору. Нещодавно мене розповіли, як у “молодих республіках” на Донбасі священики УПЦ МП брали участь у знущаннях з наших полонених. Є й така новина: цього року до українських московських церков переводять близько півтори тисячі священиків з Росії. Як агентів впливу. У іншій країні така церква вже давно була б поза законом. А у нас...”.        

Що за  палкими промовами    

А дев’ятого травня і Андрій Гордєєв, і Володимир Миколаєнко ніби схаменулися і хотіли спокутувати помилку, яку допустили за день до того. Обидва виступили з промовами, у яких згадувалася російська агресія, АТО і окупація Криму.

Володимир Миколаєнко  навіть провів паралель між фашистською агресією проти СРСР і України в роки Другої світової війни і нинішніми подіями в Криму, в Донецькій і Луганській областях (хай не відкритим текстом, але суть була зрозуміла). Деякі городяни реагували на виступ мера, який дуже різко згадував про “русский мир”, обуреними криками і улюлюканням.

Близько ста херсонців прийшли на міське свято Дня Перемоги з червоними прапорами, іншою комуністичною символікою, а дехто – з “георгіївськими стрічками”. Як розповідали   активісти, працівники поліції зупиняли таких людей і рекомендували їм зняти стрічки чи прибрати прапори лише після звернень до поліцейських обурених громадян. Здебільшого люди ігнорували прохання поліцейських. Або знімали стрічки та ховали прапори, але часто, відійшовши, діставали знову. До літніх людей поліцейські взагалі не підходили.

Увечері 9 травня прес-служба обласного Управління нацполіції повідомила, що за використання неприпустимої символіки було затримано п’ять осіб. Але у тому ж парку Слави людей з “георгіївськими стрічками” було значно більше.  

Під час урочистого мітингу херсонські проросійські активісти влаштували неподалік свій альтернативний мітинг, під час якого стався конфлікт між ними та проукраїнським активістами.

П’ята колона

“Ми почули, що люди вигукують антиукраїнські гасла. Підійшли. Почули: “Фашизм не пройде!” Хтось із наших вигукнув: “Путін не пройде!” Наші опоненти відповіли: “Путін пройде!” Почався словесний конфлікт. Підійшли поліцейські, а трохи згодом – спецпризначенці на чолі з колишнім командиром херсонського “Беркуту”  майором Миколою Соломахою, який, до речі, брав участь у заходах проти Євромайдану у Києві. Беркутівці швидко взяли проросійських активістів під охорону”, – розповіла активістка херсонського Євромайдану Римма Бараненко.

Після цього інциденту проросійські активісти продовжили свій захід без промов і гасел, просто співали радянські пісні. А вже після офіційних заходів ліві провели біля Могили невідомого солдата свою коротку церемонію, так би мовити, “для картинки”. У цій церемонії брали участь і учасники мітингу, який охороняли беркутівці.  

Спостерігання за усіма цими подіями мимоволі викликало нові питання. Невже наші можновладці вважають, що тільки палких промов достатньо, аби зробити усіх без винятку херсонців патріотами?! Ні. Це, як сказав поет, “робота адова”. Але робити її треба. І не тільки на трибуні.

Втратили горизонти

Ще тривали святкові заходи, а у соцмережах люди обурювалися, що під час урочистої ходи військові, які брали участь у АТО, чомусь йшли майже у “хвості”  колони. А попереду – начальство, та учасники ініційованої політичними силами лівого табору акції “Безсмертний полк”, які йшли під червоними прапорами та кричали: “Фашизм не пройде!”. Який “фашизм”  мали на увазі? Німецький? Так він переможений ще у 1945-му і вже точно не пройде. Тоді – який? І не варто забувати, що російська пропаганда “розкручує” зовсім інший зміст слова “фашизм”.

Дехто з херсонських проукраїнських активістів написав у соцмережах: це добре, що під час святкових акцій у нашому місті не дійшло до сутичок з носіями “червоної” ідеології, як це було, наприклад у  Миколаєві. Є й інші точки зору.

“Давайте скажемо чесно, комуністи... всіх поклали на лопатки. Мені шкода, що за страхом отримати конфлікт ми втратили горизонти дозволеного. А зараз ще йде війна! А суспільство вже готують до того, що їм (комуністам, – “Вгору”) все буде прощено. Комуністи і зараз не приховують, що їм чхати на Україну”, – написав у Фейсбуці голова Херсонського міського Меджлісу кримськотатарського народу Ібрагім Сулейманов.

Прошу читача зрозуміти нас правильно. Ми теж не вважаємо, що конфлікт під час свят – це добре. Але складалося таке враження, що багато чого на цьому святкуванні Дня Перемоги організатори пустили на самоплив. Як крива вивезе. А вивезти вона може...

На святкуванні у парку Слави випадково почув у натовпі розмову двох літніх жінок. Одна казала, що сподівається наступного року відсвяткувати 7 листопада (нагадаємо, сторіччя подій 1917 року) на площі Свободи біля відновленого пам’ятника Леніну. “І бандерівську наволоч тоді вже, певне, придушать”, – казала вона.