Реконструкція АМКУ. Акт 2: «Непрозорість».

"Наші гроші" продовжують аналізувати зміни у конкурентне законодавство, які 7 листопада були анонсовані представниками уряду та парламенту України на Міжурядовій зустрічі за участі закордонних колег.

Сьогодні непрозорість – друге після залежності нарікання в бік АМКУ (див. «Реконструкція АМКУ. Акт перший: «Недонезалежність»). Адже на відміну від західних колег Антимонопольний комітет хова від суспільства значну кількість інформації.

Для прикладу, навряд чи хтось крім самого АМКУ знає, які справи перебувають там на розгляді. Згадуючи історію своєї роботи в АМКУ була здивована, коли в 2019 році на засідання Комітету було винесено результати розгляду справи щодо концентрації по «Титану України», яка розслідується комітетом більше десяти років. Навіть я, працюючи в органі, про це не знала. А скільки ще таких справ дістались в спадщину від інших складів Комітету?

Також непрозорість заважає бізнесу та споживачам захищати свої права від порушень конкурентного законодавства та відшкодовувати спричинену шкоду. Адже вони можуть звернутись до Комітету з клопотанням про залучення їх до участі в справі в якості третьої особи лише у випадку, якщо будуть проінформовані, що така справа взагалі існує.

Також, Комітет ніщо не зобов’язує публікувати перелік питань, що будуть розглядатись найближчим часом на засіданні комітету або колегії. Пару років тому АМКУ за власною ініціативою почав публікувати проекти порядків денних засідання. Однак, якщо спочатку вони публікувались заздалегідь, то з часом порядок денний засідання, призначеного на завтра о 10:00, почав публікуватись сьогодні після 18:00. А згодом і взагалі порядок денний публікувався після завершення засідання.

Це виключає належне інформування Комітетом суспільства про заплановані до розгляду питання, а також не дає можливості зацікавленим особам, засобам масової інформації та громадськості бути присутніми на засіданні.

Крім цього, Комітет є чи не єдиним органом, який дозволяє собі не оприлюднювати окремі думки своїх членів, які мали місце під час голосування. А також вже стало традицією приховування від сторін процесу, ЗМІ та суспільства результатів голосування, як по кількості голосів за/проти, так і щодо осіб, які голосували.

Зазначене не сприяє персональній відповідальності члена комітету за результати свого голосування, але дозволяє «заховатись за колективним розумом». Та не дає змоги суспільству ознайомитись з альтернативною точкою зору, якщо така є. І взагалі є досить дивним для конкурентного відомства європейської країни в 2019 році.

Аналогічно, ми не знаємо, який державний уповноважений розслідує яку справу, або яке проводить дослідження. Ми навіть приблизно не проінформовані про те, скільки часу та чи інша справа розслідувалась та скільки разів вже продовжувались строки розслідування. Ми не знаємо та не зможемо ніде побачити рішення, які державні уповноважені приймають одноособово, до яких відносяться і закриття справи. Отже, які справи закривались та закриваються комітетом, ми можемо навіть не здогадуватись.

Яскравий приклад закритості відомства, це судовий процес між редактором сайту «Наші гроші» та Антимонопольним комітетом, який відмовив журналісту у наданні інформації щодо справи, яка розслідувалась проти групи ДТЕК. Йому відмовили у наданні інформації навіть щодо ПІБ державного уповноваженого, який розслідував справу. І найбільш здивувало те, що суд підтримав таку закритість АМКУ. Отже цей процес є додатковим свідченням необхідності здійснення саме законодавчих змін в напрямку забезпечення прозорості діяльності Комітету.

На жаль, жодного разу слово «прозорість» не згадувалось в презентаційних матеріалах урядовців та парламентарів. Сподіваюсь, що це не був заздалегідь прорахований крок, спрямований на збереження закритості відомства. Хочеться вірити, що просто зазначений важливий аспект було випадково випущено з-під уваги та найближчим часом ця помилка буде виправлена.