Під час дискусії “Технології пошуку зниклих безвісти: практичні рішення та інструменти” однією з головних проблем, на яку звернули правозахисники, залишається відсутність єдиної системи обліку зниклих безвісти.
Про це повідомили у Медійній ініціативі за права людини.
Голова правління Civis Fortis Людмила Янкіна пояснила, що сьогодні в Україні існує щонайменше п’ять різних реєстрів, які не синхронізовані між собою. Через це державні органи оперують різними цифрами.
Додати Вгору як бажане джерело в GoogleЧерез це родини часто не розуміють, до кого звертатися, де отримувати інформацію та які наступні кроки потрібно робити.
Зазначається, що в результаті сім’ї змушені одночасно комунікувати з кількома структурами, самостійно шукати дані, перевіряти чутки й повідомлення з відкритих джерел, зокрема російських. Це відбувається на тлі важкої психологічної травми та багатомісячної невизначеності.
Учасники дискусії неодноразово наголошували на необхідності створення “єдиного вікна” — системи, яка дозволила б отримувати всю потрібну інформацію через одну точку контакту, а не десятки звернень до різних органів.
Голова Медійної ініціативи за права людини Тетяна Катриченко наголосила, що проблема зниклих безвісти для України почалася не у 2022 році. У державних реєстрах досі залишаються люди, які зникли ще під час боїв за Іловайськ та інших подій війни, що триває з 2014-го.
Ба більше, значна частина зниклих може перебувати в російському полоні або на окупованих територіях. При цьому Росія системно приховує інформацію про українських громадян і відмовляється повідомляти про місця їхнього утримання.