Перформанси про червону лінію і МАФи

Сайт-специфік перфоманс – мистецтво непросте. Воно не настільки очевидне, як звичайна театральна вистава або виступ танцювального колективу.

«Сайт-специфік» означає, що дія відбувається у конкретному місці; в іншому місці все вже буде інакше. Учасники перформансів досліджують простір, намагаючись відчути його геометрію, динаміку або статику, можливості та обмеження. Власне тіло перформера одночасно стає і інструментом, і об’єктом, і навіть суб’єктом цього дослідження. Відбувається одночасна взаємодія і з простором, і з іншими людьми (як з перфомерами, так і з випадковими глядачами). Результатом є не лише вуличні перформанси, але й документація процесу – фото, відео, записані враження учасників. Підсумовуючи, можна сказати, що сайт-специфік перформанс – це мистецький метод взаємодії людини і середовища (зокрема, урбаністичного).

Центр культурного розвитку «Тотем» разом зі студією сучасного танцю «Інсайт» займається цим видом мистецтва вже третій рік. Цікаво, що першу спробу херсонці зробили в Угорщині, під час міжнародного фестивалю альтернативних театрів. Тоді разом з учасниками з різних країн за допомогою сайт-специфік перформансів досліджували угорське місто Мішкольц. У минулому році перформанси вже були і в Херсоні, і не лише в Херсоні, але й навіть на археологічних розкопках середньовічної фортеці Тягин. А у 2020 було вирішено створити тематичні перформанси і присвятити їх темі «Червона лінія».

І ось тут починається найцікавіше. Червона лінія в архітектурі та містобудівництві позначає території, на яких заборонено будівництво. Це землі загального користування, призначені для руху пішоходів, озеленення та освітлення вулиць, для інженерних і транспортних комунікацій. Це спільний простір, «артерії» міста, які забезпечують вільне пересування та комфорт.

Червоні лінії визначені у генеральному плані міста, який доступний на сайті Херсонської міської ради. Вони є. Проте їх можна не лише побачити, але й відчути. Ми відчуваємо дискомфорт, коли кіоски (так звані МАФи – «малі архітектурні форми») або стихійні ринки займають пішохідну частину вулиці. Ми відчуваємо сором, коли гості міста дивуються знищеним старовинним будинкам, потворним незаконним прибудовам. 

У травні-червні у Херсоні було проведено чотири таких перформанси, кожен у своїй локації. Першою стала вулиця Миру – територія хаосу, незліченних ларьків, саморобних прилавків… Виявилося, що один з перформерів народився і виріс на цій вулиці, пам’ятає, якою вона була. На сходинках Дніпровського ринку навіть проходили концерти! Зараз тих сходинок і не видно. 

Олександр Гузєєв, психолог, перформер: «Вулиця Миру – моя любов і біль. Я тут виріс. Коли я один, пухлина ринку проникає у моє сприйняття, отруює його, і хочеться поїхати, втекти, швидше пірнути в зелень двору... Флешбеки сорокарічної давнини... Про те, як тут було... Чи можна все нинішнє стерти, прибрати, очистити? Але сайт-специфік!.. Дякую, що були зі мною. Я заново «привласнив»  вулицю Миру, з усією нинішньою недосконалістю. Може, навіть зможу бути добрішим...». 

Варто сказати, що не всі перформери – це професійні танцівники чи актори. Ні, цього й не потрібно. Хореограф Юлія Артеменко тренує групу, до якої входять психолог, художники, школярка, домогосподарка, дизайнерка одягу… Будь-хто може приєднатися, незалежно від досвіду і підготовки, головне – бажання по-новому побачити місто, навчитися слухати і відчувати власне тіло, простір навколо нього, інших людей. Саме ці навички допомагали перформерам чітко визначати зони комфорту і дискомфорту. 

Тетяна Андрєєва, перформерка: «Мені сподобалося працювати з червоною стрічкою – розтягувати, звивати, перетинати, робити з рівного ламане. І знаходити у зламі гармонію. Вулиця Миру чимось схожа на таку переплутану стрічку, тільки без гармонії». 

Юлія Артеменко, перформерка, хореограф: «Спорожнілий ринок на вулиці Миру – це абсолютно інший світ, зі своїми геометріями, квітами, площинами, настроями, запахами. Цей новий світ ніби впустив нас на свою територію. Представився нам абсолютно щирим і навіть вразливим. Я відчуваю себе дослідником нових, невідомих досі просторів». 

Андрій Луцик, архітектор: «Мене здивувала ця робота з простором, я вперше таке побачив – як дівчата і хлопці працюють з оточенням. Звичайні, тривіальні (а іноді й просто жахливі) речі, ринкові лавки, завішані оголошеннями паркани – усе це  стає майданчиком для театру. ... Чутливість перфомеров до простору й об'єктів, їхня пластика та їхній героїзм, з яким вони готові кинутися в будь-який брудний кут і створити з нього прекрасний образ, мене вразили». 

Олена Афанасьєва, кураторка: «Червона лінія» – культурний проект, але він має і соціальну складову. Основним арт-продуктом є фотографії, але процес є не меш важливим, тому що сайт-специфік – це щирий і чесний спосіб спілкування з простором, часом, людьми, одне з одним. У відгуках нам іноді казали, що треба не «танцювати», а збирати підписи, карати порушників, але ми своє завдання бачимо дещо ширше. Ми хочемо розвивати у нашому суспільстві те, що називається культурою законності – це коли люди дотримуються правил не тому, що за порушення «світять» штрафи, а тому, що у кожного всередині є та сама «червона лінія», яку не можна переступати». 

Презентація сайт-специфік перформансів «Червона лінія» відбулася якраз напередодні сесії міської ради, на якій має розглядатися питання мораторію на встановлення МАФів до тих пір, поки не буде прийнята загальна міська схема їхнього розташування. Це співпадіння, але вдале, адже на презентації відбулася дискусія з архітекторами, депутатами міської ради і тими, хто прийшов на культурний захід і зазвичай не цікавиться місцевою політикою. Проте міський простір – спільний, він усіх нас об’єднує. Як кажуть самі організатори: «Червона лінія – це про взаємодію з іншими, про повагу і до себе, і до інших, про спільний добробут у спільному просторі».