Марія, як багато донеччан, вимушено переїхала із сім’єю до Києва у 2014 році, тікаючи від війни.
І, як і більшість її побратимів по нещастю, зіткнулася із проблемою пошуку житла, повідомляє ranok.ictv.ua.
«Тут кілька факторів відразу. Але прописка – питання номер один до сих пір. І вони, коли чули «переселенці», при чому це були солідні агентства, кидали слухавку чи не передзвонювали», – розповідає Марія.
Внутрішньо переміщених осіб держава змогла забезпечити доволі скромним житлом. Але далеко не всіх. Наприклад, у модульних містечках живе лише 1% переселенців. Ще частина поневіряється між гуртожитками та санаторіями. Ті ж, кому з роботою та грошима пощастило більше, хотіли б взяти житло в оренду, та, на жаль, не можуть.
Найбільший ворог переселенців – це імідж. Той, що його роками створювали політики та медіа. Той, що стверджує: Донбас – бандитський регіон.
Експерти з нерухомості визнають: внутрішньо переміщеним особам на пошук квартири у середньому треба витратити більше часу, ніж приїжджим з інших регіонів. Згідно з конституцією, в Україні заборонена будь-яка дискримінація: расова, релігійна, за сексуальною орієнтацією. Чому ж утискають права внутрішньо переміщених осіб?
Зараз абсолютна більшість орендодавців здають своє житло неофіційно і не сплачують податків. Від цього страждає як держскарбничка, так, власне, і переселенці, які мають право на пільги та субсидії. Тож, шановні власники квартир, не треба ділити людей на класи, особливо за стереотипними ознаками. Адже завтра до вас може завітати податкова інспекція.