Олександр Божик: "Найважче для скрипаля – ламати стереотипи"

Олександр Божик вже понад 32 роки грає на скрипці – інструменті, без якого не уявляє свого життя. Він став ще одним героєм проекту "Крізь терни до успіху", своїми виступами підкорив концертні майданчики не тільки України, а й Америки, Канади, Польщі. Він не тільки успішний музикант, а й люблячий чоловік та батько. Про історію успіху талановитого скрипаля – читайте далі.

– Яким було Ваше дитинство?

– Не таким, як у всіх дітей, бо мав поєднувати музику і спілкування з друзями, адже, щоб стати відомим музикантом треба займатися мінімум шість годин на день. Грати на скрипці я не хотів, більше змушували батьки, але з часом я полюбив цей інструмент і зараз не уявляю без нього свого життя.

–  Чимось окрім музики ще займалися?

–  Я дуже любив читати книги, ця любов є в мене досі. Було таке, що я прочитав практично всі книги в районній бібліотеці. Ще любив грати футбол і активні види спорту, відвідував різні гуртки: break dance, шахи. Декілька разів ходив на бокс, але зрозумів, що це не моє, бо такі види спорту дуже ризиковано поєднувати зі скрипкою. Наразі залишилася тільки любов до книг і до музики.

–  Були слухняною дитиною чи трішки розбишакою?

–  Залежить від товариства. Більше був слухняним, аніж навпаки. Мене називали буряком, бо коли відповідав біля дошки, то не міг і два слова сказати, одразу червонів і з мене весь клас сміявся. А от в компанії своїх друзів я був одним з найактивніших дітей. Розбишакою не був ніколи, слухався батьків, таким є і зараз. Проте буряком мене вже зараз ніхто не назве, бо я можу говорити багато і абсолютно не боюся публіки.

–  Щодо стосунків з батьками, якими вони були у Вас?

–  Мої батьки не музиканти, але мама мала дуже хороший слух. Батьки хотіли, щоб їхній син став музикантом і робили для цього все, віддали цьому життя. Мама щодня водила мене в музичну школу, а тато робив все для того, щоб заробити на більш менш нормальний інструмент для мене і різні аксесуари до нього. Стосунки з батьками були дуже хороші, шкода, що зараз не можу приділяти спілкуванню з батьком багато часу, мами вже, на жаль, немає в живих. Проте я роблю все, що в моїх силах для того, щоб батько ні в чому себе не обмежував.

–  Пам’ятаєте якийсь курйозний випадок з навчання в музичній школі?

–  Я не був слухняним учнем, в 11 класі мене два рази виганяли зі школи за прогули. Я більше любив гуляти, ніж сидіти на уроках і ходив лише на ті заняття, які мені подобалися, тому оцінки в мене були не дуже добрі. П’ятірки мав лише зі скрипки, сольфеджіо і фізкультури. Зараз ці предмети мені найбільше потрібні в моїй музичній практиці. Я зберігаю всі свої щоденники і нещодавно знайшов зауваження, в якому було сказано, що Олександр Божик та Іван Липецький (це мій однокласник) бігають з лінійкою по школі, створюючи небезпеку для інших учнів.

–  Як познайомилися з дружиною?

–  Дружина також музикант. Ми навчалися і в одній школі, і в одній музичній академії, але ніколи не спілкувалися, бо між нами є різниця у віці, я на шість років старший. Ми познайомилися на вечірці для музикантів, яка була в клубі Picasso, тоді якраз був День музики. Коли вона вже виходила з клубу, я запросив її на танець. Вона мені одразу сподобалася, ми потанцювали, потім почали дружити. Через деякий час почали зустрічатися, а через чотири роки одружилися. Зараз вже дев’ять років, як ми одружені.

–  Юлія піаністка, є в складі Вашої команди. Як любите відпочивати після виступів, гастролей?

–  Це більш пасивний відпочинок для мене. Хочеться просто полежати біля моря, послухати його голос. Якщо в гори, то звісно, що не ходити з палатками, а полежати в якомусь відпочинковому комплексі, скуштувати Закарпатську кухню. Ми завжди стараємося поєднувати концерти з відпочинком і якщо їдемо всі разом, то обов’язково на декілька днів залишаємося в тому місці. Музика створила нам всі умови для того, щоб ми мали можливість подорожувати.

–  Дружина дає поради щодо Вашої творчої діяльності?

Вона є моїм першим критиком і всі мої божевільні думки я перевіряю спершу на ній і якщо мені вдається її переконати, що ця моя ідея заслуговує на увагу, то я розумію, що переконаю всіх.

Вона займається організацією усіх моїх концертів, бо я не люблю говорити по телефону взагалі. Я людина творча, а організація, як на мене, це досить складно. Тому в нас вдома відбуваються творчі наради, планування і вона мені дуже допомагає.

–  Розкажете трішки про донечку?

–  Вікторії зараз рік і місяць. Спочатку їй досить дивно було чути звуки музики. Я думаю, що вона точно буде музикантом, адже, батьки музиканти, напевно, в неї така доля. Єдине, що я не знаю, який інструмент вона обере. Можливо, буде співачкою. Хрещений тато в неї флейтист, хрещена мама – Оксана Муха. Вона є нашою музою. Коли ми їй співали колискові, то придумали багато нових мелодій з дружиною, через що можна випустити альбом та назвати його "Колискові для Вікторії". Вона потребує максимально багато уваги і я дуже радий, що коли не на гастролях, то можу весь день проводити з донечкою.

Олександр Божик з дружиною та донькою / Facebook / @Олександр Божик

–  Писали тексти до своєї музики?

–  Так, писав. Зараз пишу дуже багато інструментальної музики, але був час, коли писав музику для вокалу і гітари. Маю багато пісень. Дехто з друзів-музикантів слухали ті пісні. Як от Оксана Муха казала, що це треба показувати людям, але поки що боюся це робити.

–  Що є найважчим у роботі скрипаля?

–  Ламати стереотипи.

Переважно, коли говорять, що на сцену вийде скрипаль, то люди думають, що зараз буде звучати класика, щось нецікаве, вони заснуть. Але коли я починаю грати, то вони розуміють, що це зовсім інше, ніж вони собі уявляли. Багато хто каже, що ще ніколи такого не чув. Адже, бачать, що я роблю зі скрипками, як граю. Таким чином я ламаю стереотипи.

Також якщо я виступаю на корпоративних заходах, то люди кажуть: "Зіграй нам "Мурку". Але я не є тим музикантом, який грає на замовлення. Це також є ламанням стереотипів. Хоча й непросто це робити, але мені вдається.

–  Шлях до великої сцени був складним?

–  Я вважаю себе досить везучою людиною. Мій творчий шлях досить довгий, бо на скрипці я граю близько тридцяти двох років. І шлях цей складний, адже в нашій державі досить важко досягнути чогось зі скрипкою, насамперед в матеріальному плані, бо оплата нашої праці не є високою. Багато музикантів виїжджають закордон, але мені вдалося залишитися тут, в Україні, знайти своє місце. Я не хочу звідси виїжджати, мені тут дуже добре. Живучи у Львові, можу гастролювати цілим світом і я вважаю, що ще не досягнув того успіху, про який мрію, тому мій тернистий шлях ще продовжується.

–  Що для Вас є успіхом?

–  В мене є мрія: отримати за свій альбом чи композицію Grammy. Я вважаю, що це є показником успіху і працюю над цим. Вірю, що в найближчі 10 років мені вдасться потрапити в категорію тих музикантів, які будуть номіновані на Grammy, а якщо ще й отримаю цю премію, то моя мрія здійсниться.

–  Свій перший сольний концерт пам’ятаєте?

–  Якщо говорити про класичний концерт, то це було в четвертому класі. На сцені Львівської філармонії я грав Моцарта. А якщо говорити про шоу-концерт, бо зараз я більше працюю в цьому напрямку, то це також було на сцені Львівської філармонії після участі в проекті "Україна має талант". Я до цього концерту дуже довго та наполегливо готувався і все пройшло дуже класно.

–  Де був перший шоу-концерт за межами України?

–  Напевно, що це було в Польщі. Навіть зараз більшість моїх концертів проходять в Польщі. Коли ми тільки туди почали їздити, мене там люди зовсім не знали, але була настільки хороша реклама, що ми завжди збирали аншлаги і концерти проходили з великим успіхом так само, як і зараз.

Олександр Божик та його шоу-програма / Facebook / @Олександр Божик

–  У кожного артиста бувають труднощі на творчому шляху, коли не хочеться нічого писати, грати. Як Ви справляєтеся з цим?

–  В мене декілька разів на рік бувають такі дні, коли абсолютно нічим не хочу займатися. Це моральне і фізичне виснаження організму. В такі моменти я виїжджаю на риболовлю чи кудись на відпочинок. Або кожного року я один день дивлюся всі серії "Зоряних війн" або "Володаря перснів". Достатньо одного дня відпочинку для абсолютного відновлення і я вже починаю сумувати за скрипкою і з новими силами беруся до праці.

–  Вас запрошують на благодійні концерти. Виступаєте на всіх чи якось відбираєте їх?

–  Колись я брав участь у всіх благодійних концертах і це було помилкою, бо багато концертів були погано організовані. Я витрачав свій час, а організатори мало того, що не могли зібрати кошти на благодійність, так ще й мали борги потім. Зараз я розумію, що треба уважно слідкувати за тим, де ти береш участь. Завжди погоджуюся виступати, коли запрошує Юрій Федечко із благодійного фонду "Із Янголом на плечі", бо він збирає величезні суми – від 200 000 гривень і до мільйона. Ці гроші справді йдуть на лікування дітей і ти розумієш, що виступаєш не дарма.

Благодійні концерти нічим не відрізняються для мене, як для музиканта, я так само викладаюся на всі 200% і я радий, що своєю музикою можу комусь допомогти.

–  Пропозиції щодо викладацької діяльності були?

–  Було багато пропозицій щодо створення своєї музичної школи і викладання в музичній школі імені Соломії Крушельницької і музичній академії, але не маю на це часу.

Мені пропонують робити відеоуроки по YouTube, але, як на мене, то це практично не реально. Те, як я навчався грати по шість годин на день на скрипці на YouTube навчити не можна.

Нещодавно звільнився з Львівської філармонії, бо не маю часу працювати в оркестрі. Зараз займаюся тільки своїми проектами і приділяю час своїй донечці, родині.

–  Які плани щодо нових проектів?

–  В планах є розширення географії концертів в Україні, бо в мене багато виступів в Америці, Канаді та Польщі, але мало в Україні. Минулої зими були гарні концерти у Львові, Тернополі та Івано-Франківську, цього року обов’язково їх повторимо. Додамо ще декілька міст, бо вважаю, що цей проект має почути більша кількість людей. Серед інших планів – випустити другий диск виключно з авторською музикою, бо до складу першого ввійшли ще й кавери. Музика вже є готова, але поки що лише в голові, до студії я ще не дійшов. Починаю займатися своїм YouTube-каналом, щоб більше людей почули мене у світі. В мене є рубрика "Недільний cover". Кожної неділі я разом із дружиною або своїм гуртом будемо виставляти відео з авторською музикою та каверами на відомі хіти.

–  Якби перед Вами був вибір: успішна кар’єра музиканта на все життя чи сім’я, що б Ви обрали і чому?

–  Я читаю багато літератури, де описуються випадки, коли успішні люди відмовлялися від своєї сім’ї. Таких людей є багато, але мені вдається поєднувати.

Коли ти сам, можливо, ти зробиш швидше щось, а коли в тебе є ще родина, то, можливо, ти цю справу зробиш трішки пізніше, але ти точно її зробиш, бо родина тебе завжди підтримає.

Я радий, що складаються так зірки, що ми всі, навіть маленька донечка Вікторія, працюємо в одному напрямку і маємо однакові погляди на те, що робимо.