Новий Виборчий кодекс – відмова від “мажоритарки” і крок до Європи

Верховна Рада у першому читанні прийняла законопроект 3112-1  – “Проект виборчого кодексу України”.

Головними новаціями виборчої системи, за якою, скоріш за все обиратимуться депутати майбутньої верховної ради, є запровадження системи регіональних відкритих списків – Україну поділять на 27 виборчих регіонів. У кожному із цих регіонів партії висуватимуть свої списки.

Не будемо детально аналізувати закон про вибори у цілому – до остаточного його затвердження ще є час, отже, будуть поправки. Краще не гадати, хто і що в ньому змінить, а провести аналіз чинного Виборчого кодексу після його остаточного ухвалення.

Але є кілька моментів, на яких варто зупинитись. Головним є те, що Україна відмовляється від мажоритарних округів. “Мажоритарки” відтепер у нашій державі не буде. А, отже, не буде і того, на що скаржилось більшість політиків і учасників виборчого процесу – нахабного підкупу і роздачі всім відомої “гречки”. Відтепер партіям  та політичним гравцям доведеться звикнути до нових реалій: якщо ти граєш на перспективу і прагнеш залишатись у великій політиці довго, треба працювати з виборцем. Не з його шлунком, а мозком. І пояснювати виборцю, в чому полягає його інтерес у голосуванні за тебе.

Не варто думати, що “чорних технологій” і тієї ж “гречки” не буде загалом. Але що новий закон несе в собі кардинальні зміни – це треба враховувати. Прямого підкупу, як на мажоритарці, коли будь-який “варяг” з мішком грошей міг за місяць “виграти” вибори, тепер не буде.

Щодо перспектив нового закону та новацій, які він несе нашій державі, то провідний електоральний аналітик Сергій Васильченко говорить наступне:

“Закон проголосовано у першому читанні і хто його знає, який він буде після всіх поправок, які внесуть до нього. Але однозначно, що для України він є новим, у нашій країні таких моделей ще не використовували. Хоча слід зазначити, що його ініціатори можуть мати певне розчарування у майбутньому – він не гарантує виконання усіх сподівань, які прихильники цієї моделі висловлювали в пресі.

Ще одна новація – як правило, наші закони “передирались” з російських. Нинішній Проект виборчого кодексу України – до певної міри імітація європейської системи виборів. Навіть, точніше, не імітація, а норми закону несуть у собі європейську ідеологію виборів. У Росії такого не було. Що стосується питання – вигідно чи не вигідно це Україні? – то однозначно це можна буде сказати, коли ми побачимо фінальний документ”.

Отже, чекаємо розвитку подій і прийняття Виборчого кодексу України, котрий, нарешті, будемо сподіватись, урегулює всі суперечності виборчого процесу. Яким буде остаточний варіант закону – побачимо. Але вже зараз можна впевнено зробити два висновки: “мажоритарка” з її нахабним підкупом нарешті залишається у минулому; закон, ідеологія котрого “навіяна” європейським, а не російським, як було раніше, досвідом – однозначний крок уперед.