Нові кавалери ордена «Народний герой»

У штабі з громадянської блокади Криму на Чонгарі відбулось нагородження орденами “Народний герой України”. Орден цей засновано у 2015 році волонтером Андрієм Боєчком і ювеліром Дмитром Щербаковим. Нагороджуються ним воїни (як живі, так і полеглі), медики, волонтери. Усі, хто, на думку орденської комісії, вчинив подвиг.

“Історія буде пам’ятати імена таких воїнів. Не депутатів, які приїхали на три дні, щоб отримати статус учасника бойових дій. Ні міліціонерів, які стоять на третій лінії оборони. А саме таких воїнів ”, – сказав про одного із загиблих народних героїв його побратим.

Почалася церемонія зі служби, яку провели представники релігійних громад Генічеського району – протоієреї Михаїл та Іоанн, ієрей Миколай. Після них до мусульман звернувся імам Осеїн Хаджи. Розповісти про нагороду попросили бійця Валерія з позивним “Аскольд”, який захищав Донецький аеропорт. Метал, з якого робляться ці ордени у вигляді тризуба з орденською стрічкою – це срібло, яке збирають звичайні українці і наші друзі з 16 країн світу. Є 2 орденські планки: тризубом з чорно-червоною планкою нагороджуються воїни і медики, з жовто-синьою – волонтери та громадські діячі. В орденській комісії – 12 осіб, очолює її губернатор Луганщини Георгій Тука.

“Цей орден – сплав народної душі, – сказав Аскольд. – Зараз його кавалерами є 143 людини. Багато з них віддали свої життя. Сьогодні ми нагороджуємо ще 9 осіб. Було вже 11 церемоній нагородження – у Києві, Одесі, Львові, Харкові, Дніпропетровську, Слов’янську, Краматорську. Ми зробили нагородження на Чонгарі як символ того, що Україна єдина. Крим – це Україна”.

Аскольд представив і першого нагороджуваного Антона Сильченка. Водій-механік БМП-2 1 роти 30 окремої механізованої бригади був важко поранений під Дебальцевим (у нього потім витягли 6 осколків з хребта і ніг), але сів за штурвал своєї бойової машини і вивіз двох побратимів, теж важко поранених, за 10 кілометрів від місця бойових дій. Якби він цього не зробив, бійці померли б. Нагороду цьому герою, як і всім іншим, вручав голова Меджлісу кримськотатарського народу, нардеп Рефат Чубаров.

Нагороди був удостоєний і боєць 1 батальйону 79 бригади Андрій Прометний (позивний – Прометей), командир відділення 2 роти 1 батальйону 79 бригади, який керував захистом нового терміналу Донецького аеропорту, воював у Дебальцевому, був не раз поранений, кавалер двох орденів “За мужність”.

Наступного героя було нагороджено посмертно – ордена удостоївся доброволець із Черкас, молодший лейтенант полку “Азов”, загиблий у боях під Широкиним, Сергій Амброз (позивний – Сіромаха). Нагороду отримав його брат Олександр. Під Іловайськом загинув лікар і боєць батальону “Херсон” Влад Ковальов. Полковник медичної служби Всеволод Стеблюк представив героя. Знав він загиблого всього 5 днів, але це були 5 днів пекла, під постійними цілодобовими обстрілами... Нагороду отримала дружина Вікторія, теж лікар.

Орден отримав і заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ахтем Чийгоз, який перебуває зараз у в’язниці. Рефат Чубаров висловив сподівання, що нагороду передадуть його соратнику, коли він буде вільний, особисто.
Посмертно орден “Народний герой України” отримав підполковник 79 бригади Євген Півень, що загинув у Донецькому аеропорту. Офіцер управління штабу першим вийшов у стрій, впродовж півтора року воював, як простий боєць. Був поранений, контужений. Незважаючи на це, йшов вперед... Не стримуючи сліз, нагороду отримали дружина і дочка героя.

Олег Бондаренко (позивний – Птах) про наступну нагороджену – Вікторію Христенко сказав: “Це – мама морської піхоти ”. Вікторія вивезла з окупованого Криму частину сімей морпіхів, займалась їх розселенням. І зараз займається волонтерською діяльністю, знає про проблеми бійців і успішно вирішує їх зі штабом. Крім ордена “Народний герой” Вікторія Вікторівна отримала Почесний хрест “За заслуги”.

Прикордонник, майор Андрій Брошко врятував життя бійцям свого підрозділу. Представив його артист кіно і телеведучий Ахтем Сейтаблаєв: “Майор Брошко прийняв перший бій на заставі “Свердловськ”. Вивів з оточення весь особовий склад, 93 людини. Воював у Станиці Луганській. Коли їх накривали “гради”, Андрій був контужений, але знайшов кожного загиблого бійця і відвіз рідним. Підтримує зв’язок із сім’ями загиблих і продовжує служити на кордоні”.

Решат Аметов, батько трьох малолітніх дітей, вийшов один на центральну площу Сімферополя з протестом проти чужих, які зайшли на українську землю. Через тиждень його знайшли замученим. Про дев’ятого нагородженого розповів Рефат Чубаров.

Цілком можливо, що цього ордена міг би бути удостоєний і Ісмаїл Едемов – мешканець Новоолексіївки, який зник без вісти. Про бійця АТО присутнім розповіла заступник голови Генічеської райдержадміністрації Гульнара Бекірова. Добре було б, аби нагороду він, якщо заслужив, отримав би особисто.