Нова команда у Вашингтоні чітко розуміє, що таке сучасна Росія

Перші зустрічі глави МЗС іноземної держави з адміністрацією нового американського президента символізують початок наступного розділу політичного діалогу між країнами. Те, як сприймає нова команда у Вашингтоні чутливі для іншої сторони зовнішньополітичні питання, є визначальним маркером для вибудови подальших двосторонніх відносин. Америка для України до сьогодні була одним із ключових партнерів у боротьбі з російською агресією та в реалізації важливих реформ. Питання полягає в тому, чи продовжать США свою підтримку України на всіх напрямах. Про те, як зараз сприймають у Вашингтоні українське питання, чи не заважають цьому заявлені ініціативи зблизитись із Москвою та чого надалі можна очікувати від американських партнерів, у ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів у вівторок міністр закордонних справ України Павло Клімкін.

- Сьогодні ви вперше зустрілися з держсекретарем США, який представляє новий американський уряд. Яке загальне враження від зустрічі? Як нова команда сприймає українсько-російське питання?

- Я вважаю, що нова команда дуже чітко розуміє, хто де знаходиться, що таке сучасна Росія, якій фундаментально не можна довіряти. Вони розуміють, що є чіткий американський інтерес підтримувати Україну в боротьбі з російською агресією, про що сьогодні (під час зустрічі в Держдепі – ред.) було сказано, а також інтерес підтримувати Україну на шляху реформ. Це для мене було дуже важливо почути.

- Так, але адміністрація Трампа продовжує заявляти про наміри зблизитися з Росією. Чи не зашкодить це інтересам України?

- Не тільки сьогодні, але вже багато разів (представниками команди президента Трампа – ред.) наголошувалось, що Сполучені Штати мають чітку відданість цінностям і принципам. Такі заяви були озвучені і постійним представником Сполучених Штатів при ООН, і віце-президентом, а також сьогодні паном Тіллерсоном. Тому в цьому сенсі російська агресія в Україні – це грунтовне питання для американської сторони. Звичайно, такого роду заяви не означають, що за якимись ситуативними теками не може бути взаємодії між США і Росією, наприклад у боротьбі з тероризмом. Але це в жодному разі не вплине на нас і, звичайно, на підтримку України з боку Сполучених Штатів.

- Після зустрічі з Тіллерсоном ви сказали, що Сполучені Штати будуть "максимально заангажованими" у процесі врегулювання на сході України. Що вам дало таку впевненість?

- Моя розмова з ним, а також обговорення, яким чином ми можемо працювати далі. Я, звичайно, не можу говорити про всі деталі. Це важливі елементи, ми будемо продовжувати говорити про те, як Сполучені Штати можуть максимально ефективно "ангажуватися" в цей процес.

- Тобто, американська сторона запевнила вас у посиленні своєї позиції?

- Ми просто говорили про те, яким чином американська адміністрація продовжуватиме працювати разом з нами; яким чином вона буде разом з нами тиснути на Росію, щоб та виконала Мінські домовленості; яким чином вона працюватиме над тим, щоб питання незаконної окупації Криму постійно залишалося, по-перше, на порядку денному, а, по-друге, щоб не було ніяких спроб якимось чином розглядати ці питання в контексті. Такі пункти, в тому числі, були сенсом цієї розмови.

- Чи обговорювали ви питання надання Україні оборонної летальної зброї?

- Звичайно, і я буду продовжувати обговорювати це під час наступних запланованих переговорів. Це – не остання зустріч тут, у Вашингтоні.

- Які зустрічі у вас ще заплановані?

- Повинно відбутися ще кілька переговорів. Серед тих, що я можу назвати, – з радником (президента США – ред.) з питань національної безпеки. З ним ми обговорюватимемо широкий спектр питань. Звичайно, коли ти перебуваєш у Вашингтоні, дуже важливо використати шанс провести переговори з усіма.

- Які меседжі з приводу можливого постачання зброї уже прозвучали?

- Американська сторона говорила, що військово-технічна співпраця буде продовжуватися. Але деталі цієї теми я, звичайно, не розголошуватиму.

- Минулого тижня ви зустрічалися з главами закордонних відомств Великої Британії і Польщі. У контексті цих зустрічей пролунали ідеї про можливу заміну формату "нормандського" на інший, "будапештський". Наскільки це можливо в ближчому майбутньому, і чи не означатиме це відхід від Мінських домовленостей?

- Ми не говорили про заміну формату. Ми говорили про додаткові можливості, які можуть працювати як паралельно, так і послідовно. Ми будемо далі це обговорювати Але говорити зараз про заміну (формату – ред.) чи щось інше - це все абсолютні спекуляції.

- Давайте уточнимо щодо Мінських домовленостей. Тобто, українська сторона наполягає на їх виконанні "як вони є" до кінця, без змін?

- Звичайно, Мінські домовленості мають бути виконані. Це єдиний шлях до миру. І в цьому нам потрібна трансатлантична солідарність і підтримка, яку ми маємо. Санкції є частиною цієї підтримки, допомога, яка надається Україні також є частиною цієї підтримки. Звичайно, це – фундаментальне питання.

- Як проходять переговори щодо повернення українських заручників з російського полону? Чи порушували ви це питання тут, у Сполучених Штатах?

- Звичайно, я порушував це питання, оскільки воно – частина логіки "Мінська", це частина дорожньої карти. Звільнення заручників має бути невідкладним кроком. Це не повинно бути чимось віддаленим у часі. Тому це якраз те питання, яке має вирішуватися безпосередньо й одразу. Я постійно на цьому наголошую, тож, коли ми обговорювали (у Вашингтоні – ред.) логіку кроків у форматі "Мінська", я на цьому зробив особливий акцент.

- Не можу не спитати щодо зусиль української сторони зі звільнення журналіста Укрінформу Романа Сущенка з російської в'язниці. Як просувається справа з точки зору Міністерства закордонних справ, і які міжнародні важелі ще можна задіяти, щоб прискорити його повернення додому?

- Намагаємось задіяти всі важелі – і на міжнародних майданчиках, і на двосторонньому рівні, і за допомогою наших друзів. Для цього робимо все можливе, безумовно. І, звичайно, працюємо в плані взаємодії, щоб наші консули могли постійно мати доступ до Романа хоча би для того, щоб пересвідчитись, що у нього все гаразд. Це для нас не просто пріоритет, а найголовніше питання.