Нью-Йорк: три години їзди за оселедцем і бабуся з кропом
У США Марія Бакума переїхала чотири роки тому. Адаптація була непростою: за зізнанням дівчини, спочатку була ейфорія, а через півроку - туга за рідним Києвом.
"Напевно, все емігранти переживають це, - говорить героїня. - Коли начебто радий змінам, а з іншого боку - думаєш: чи не повернутися до звичного українському способу життя? Але через пару років туга за батьківщиною вщухає, залишаються лише теплі спогади. І трохи того, чого не вистачає для повного щастя".
Три роки життя в Америці дівчина провела в Нью-Йорку. Перші півроку жила в російськомовному Брукліні, де є магазини з нашими продуктами, ресторани української кухні за доступними цінами і аптеки, де можна купити звичні ліки.
"Але були в моєму житті і три місяці в типовій одноповерховій Америці - в штаті Пенсільванія, де в радіусі десятків кілометрів немає навіть звичайних супермаркетів", - продовжує героїня.
Саме тоді Марія відчула на собі всі гастрономічні муки емігранта. Дуже хотілося гречки, квашеної капусти, сирників, помідорів з грядки, свіжого кропу і оселедця. Але все це можна було знайти тільки в Нью-Йорку, а це три години їзди на машині!
"В "Великому яблуці" не відчуваєш себе емігрантом, оскільки тут досить численна російськомовна громада, - пояснює Маша. - Я зустріла багато вихідців з України, була в українському музеї на Манхеттені, ходила на різні заходи, організовані молоддю нашої діаспори, з задоволенням спілкувалася рідною мовою. Культурне життя в Нью-Йорку теж на високому рівні: бродвейські шоу, мюзикли, концерти симфонічної музики - вибір величезний!"
У 2015 році Марії дуже хотілося потрапити на концерт улюбленого "Океану Ельзи" в Нью-Йорку, але квитки швидко розкупили. Довелося їхати п'ять годин на Бостон, щоб послухати Вакарчука. Вже тричі вона була на концертах групи в Америці і кожен раз подумки переносилася в Україну, наспівуючи знайомі мотиви.
"Так, тут є все, - зізнається героїня. - Це прекрасна країна для життя і розвитку. Але так не вистачає львівських вуличок, ароматної кави з шоколадом, київських квітучих каштанів і людей, які залишилися в Україні. Бракує польових квітів, оберемків півоній, запаху соснового лісу, куті на Різдво. І як же хочеться іноді прокотитися в тролейбусі і купити пучок зелені у якої-небудь милої бабусі по дорозі додому!"
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
