Журналісти ідентифікували учасниць засідання відділу "Союзу жінок Росії", яке відбулося на окупованій Херсонщині

Журналісти ідентифікували учасниць засідання регіонального відділу "Союзу жінок Росії" (СЖР)"Союз жінок Росії" називають найстарішою "гендерною" організацією у країні, бо він — продовження Комітету радянських жінок, утвореного 1941 року. Сьогодні союз тісно співпрацює з владними органами РФ, а його фінансування забезпечується, зокрема, керівною партією "Єдина Росія"., яке відбулось 12 березня в окупованому Генічеську на Херсонщині. Серед них були українські жінки, які підтримують окупаційну владу. Вони, нібито, обговорювали проблеми жінок в освіті, кар'єрі, сім'ї і медицині.

Про це йдеться в матеріалі редакції розслідувань Суспільного.

Ця організація позиціонує себе як така, що захищає права жінок. Утім, колишня учасниця забороненого у Росії феміністичного руху "М’яка сила" Ольга Суворова стверджує, що СЖР не надає реальної підтримки жінкам, наприклад, не коментує потребу ухвалити закон про кримінальну відповідальність за домашнє насильство.

Представниці союзу не засудили початок повномасштабного вторгнення в Україну, а деякі регіональні відділення підтримували російську армію. Зокрема, відділення в Інгушетії звернулося до очільника Кремля Володимира Путіна із закликом продовжувати наступ.

За даними Суспільного, наразі союз має 89 регіональних відділень. Після 24 лютого 2022 року відділення СЖР створили на новоокупованих територіях України. У Криму організація почала діяти раніше.

Що відомо про учасниць засідання СЖР? 

Провідною спікеркою засідання стала Галина Райко, очільниця херсонського осередку СЖР. До повномасштабного вторгнення вона була завідувачкою кафедри інформаційних технологій Херсонського національного технічного університету (ХНТУ).

У 2023-му вона долучилася до заснованої окупаційною владою Громадської палати Херсонської області.

Відділення СЖР, яке вона очолює організовувало гуманітарну допомогу для російських військових, саджало дерева у пам’ять про загиблих окупантів та проводило тематичні фотовиставки.

За даними Головного управління розвідки України, Райко причетна до незаконного вивезення українських дітей з окупованої Херсонщини. За інформацією платформи Evocation, у 2022 році вона, як керівниця окупаційного університету, вона організувала вивезення неповнолітніх студентів до Криму, за підробленими довіреностями від батьків, під виглядом "оздоровчого відпочинку". Після двотижневих “канікул” їх продовжили утримували в російських таборах.

СБУ оголосила їй підозру за колабораційну діяльність, що передбачає 10-12 років ув’язнення.

Також на засіданні херсонського СЖР виступала Ірина Мордачова (Пахомова). До повномасштабного вторгнення, за інформацією джерел Суспільного, вона працювала у Херсонобленерго. ЇЇ батько — росіянин Сергій Пахомов обіймає керівну посаду на окупаційному Херсонському комбінаті хлібопродуктів та, як додають джерела, звільняв працівників, що не погоджувалися співпрацювати з окупаційною владою.

У 2023 році Ірина Мордачова (Пахомова) стала першою керівницею окупаційної служби зайнятості Херсонщини. Вона вступила у регіональний осередок партії "Єдина Росія" та почала створювати так жіночі клуби, які заявляють, що сприяють навчанню та працевлаштуванню жінок в області.

Ще одна учасниця Олена Якимчук до повномасштабного вторгнення завідувала кафедрою дизайну ХНТУ та була кандидаткою технічних наук. Вона перейшла на бік окупаційної адміністрації й після деокупації Херсона переїхала на лівий берег області. За даними Національної поліції, жінка організувала навчальний процес на своїй кафедрі російською мовою та стежила, щоб інші викладачі дотримувалися російських освітніх стандартів у викладанні та науковій роботі.

Її чоловік Дмитро стояв за зміною мови викладання на факультеті інформаційних технологій — з української на російську. Також подружжя брало участь у відкритті муралу "Херсонська область разом з Росією" у Генічеську у 2023 році.

У 2024 році Нацполіція України повідомила Олені Якимчук про підозру та оголосила її у розшук.

Секретарка приймальної комісії окупаційного ХНТУ Олена Бурлакова також була на засіданні. У своєму акаунті в російській соцмережі вона вказала, що ще перед повномасштабним вторгненням співпрацювала з російською компанією з ремонту електротехніки.

Спікеркою на заході Також була Анна Литвиненко, уродженка Генічеська, яка до повномасштабного вторгнення працювала у фармацевтичній сфері. Після окупації вона приєдналася до партії "Єдина Росія" та очолила окупаційний територіальний фонд обов’язкового медичного страхування (ТФОМС) Херсонської області.

Серед учасниць засідання була фігурантка розслідування СБУ у справі про розграбування Херсонського художнього музею Наталія Десятова. Раніше вона працювала співачкою у кафе "Театральне" у Херсоні. Після захоплення міста очолила Херсонський обласний художній музей імені Олексія Шовкуненка і керувала вивезенням творів мистецтва до Криму.

СБУ повідомила їй про підозру у колабораційній діяльності за частиною 6 статті 111-1 КК України. У тексті підозри йдеться, що  Наталія Десятова в інтерв’ю пропагандистам РФ поширювала російські наративи. Та допомагала проводити у приміщенні музею виставку фотографій жителя російського Калінінграда під назвою "Ми назавжди разом у цій великій сім’ї братських народів Росії".

З Новотроїцького району  до Генічеська приїхала Лариса Бочко. 

У 2023 році СБУ оголосила про підозру її чоловікові Юрію Бочку, який очолив окупаційну адміністрацію Новотроїцького району. Того ж року його справу скерували до суду.

Лариса Бочко стала його секретаркою, а пізніше обійняла посаду начальниці управління окупаційної служби зайнятості Новотроїцького району.

За даними Антикорупційного виміру їх син Григорій став окупаційним головою села Чумацький Шлях, а його дружина — секретаркою в окупаційній сільській раді.

• За словами директора Центру стратегічного розвитку територій Андрія Орлова, на окупованих територіях сьогодні реалізується велика кількість проєктів та програм, які переважно спрямовані на ті верстви населення, які піддаються максимальному впливу. Це діти й молодь, люди похилого віку та релігійні люди. Вони дозволяють спрямовувати фінансування у гуманітарний сектор. Також активно висвітлюються на міжнародній арені, забезпечуючи легітимізацію окупації. Ніби, це вибір самих жителів цих регіонів.