Мистецький пінг-понг

У Херсоні 5 липня відкрилася виставка сучасного мистецтва з нехитрою назвою «Відкриття» - але дуже і дуже незвичайна. Тому що побачити її можна було впродовж лише однієї доби.

Тому що поціновувачі сучасного мистецтва оглядали її босоніж або у бахілах. Тому що в якості вхідного квитка пропонувалося зробити благодійний внесок для підтримки будинку Поліни Райко (придбання необхідного інвентаря і біотуалету). Тому що оселилася вона у вкрай несподіваному місці - в приватному Спортклубі, де грають у настільний теніс. «Є культурно-розважальні заходи, а в нас культурно-спортивний», - посміхається організатор заходу художник В'ячеслав Машницький, він же засновник «Музею сучасного мистецтва. Херсон» (МСМХ) і Благодійного фонду імені Поліни Райко.

Загалом, виставка має свою передісторію. Якось 2016 року вперше завітали до Херсона художники зі Львова, потрапили в МСМХ - і вирішили допомогти музею зібрати колекцію. Тож розіслати запрошення своїм колегам, друзям львівської галереї Detenpyla та Відкритої групи із закликом подарувати Музею сучасного мистецтва в Херсоні свої роботи. І таки зібрали шикарний подарунок - колекцію робіт 48 сучасних митців (картини, фото, інсталяції, відеоарт тощо).

5 березня цього року, на спільний день народження (галерея Detenpyla відзначала 8 років, а МСМХ - 15-річчя) колекцію подарували, навіть презентували в квартирі херсонського художника В'ячеслава Машницького, яка є свого роду штаб-квартирою і виставковою залою музею, як виставку під назвою «Только пока Славе не говори» (реальна фраза з листування стала назвою заходу) - запаковану, але з детальним описом експонатів. А у повній красі вона вперше вийшла до глядача лише 5 липня.

Про цінність цього щедрого подарунка розповіла очільниця Центру культурного розвитку Тотем Олена Афанасьєва, яка теж вперше побачила твори нової колекції:

І, звісно, багато запитань було до винуватця події - художника В'ячеслава Машницького, засновника МСМХ:

- Славо, чому раптом художня виставка - у спортивній залі?

- Бо наш музей відомий пошуками нових цікавих локацій і організації експериментальних, часом «одноразових» виставок у різних інтер'єрах. За 15 років існування музею ми провели багато виставок у різних місцях: від різних СІЗО (до співпраці нас першими запросили люди, які займаються вихованням засуджених) до виставкової зали Спілки художників - це і Фабрика, і Європорт, і художній музей, і Музей в Голій Пристані, і бібліотека. Бо нам цікаво вписати мистецтво в незвичний інтер'єр, донести мистецтво до тих, кому воно цікаве, виходячи з тих приміщень, які надаються. В даному випадку, коли відбувся процес дарування Відкритої групи робіт 48 художників «Музею сучасного мистецтва. Херсон», ми, звичайно, задумалися про таку локацію, де б могли виставити і гідно представити в повному обсязі ці роботи. І ось якимось чином «зрослося» - знайомство і зустріч з Олексієм Сандаковським, який зробив цей зал, такий сімейний, дуже хороший, теплий. До того ж і музей відомий своєю якоюсь сімейністю. Тож ми вирішили спільно і покзати колекцію, і представити цікавий зал. Важливо, що тут «живе» один з найдинамічніших видів спорту - пінг-понг. Енергія спортивного залу плюс енегрія сучасного мистецтва - все збігається.

- А як спортсмени сприйняли таке гостювання мистецтва у своєму просторі?

- Кажуть, що дуже подобається, що сам зал доповнився. Виявилося, що тут дуже хороший виставковий простір, з хорошим світлом, зі стінами. І то робіт виявилося забагато, все забито - нам би ще такий зал...

- Подарунки ви отримали від кого?

- Цікавих імен багато. Відомий український скульптор Жанна Кадирова, ковбаса з бетону - то її інсталяція. Вона відданий своєму ремеслу скульптор, успішно виставляється, представляла Україну на цьогорічній Венеційській бієнале. Відомий художник Роберт Саллер, Микита Кадан, Павло Ковач-старший, Лео Троценко, Лада Наконечна... Дуже багато імен. Географія широка - Одеса, Ужгород, Львів, Київ, Полтава та навіть Німеччина.

- Херсон якось представлений?

- Тільки Стас Волязловський як співавтор одного з відео, яке він створив з Аліною Якубенко.

- Що варто не пропустити?

- Мені здається, сам вектор цієї виставки. Тут, в основному, представлено концептуальне мистецтво, яке для нашого глядача є досить незвичним. Важливо зрозуміти суть і вектор роздумів кожного художника, тому що практично все - це концептуальні роботи, які вимагають знань підтекстів, занурення, аналзу і, безумовно, емоцій.

- Чому виставка триває так недовго - фактично, добу?

 - Тому що клуб живе своїм життям, напрацьовує здорову спортивну енергію. Такі умови. Це виставка-акція, вона надає життю якогось актуального ритму.

- Цього часу достатньо, щоб всі цікаві ознайомилися?

- Мабуть, так. Але назріла необхідність в приміщенні - нам потрібен центр сучасного мистецтва, де буде все в комплексі представлено - і колекція музейна, і колекція сучасних художників з можливістю привозити виставки, спілкуватися з глядачем.

- Це лише мрії?

- Ми як фонд робимо кроки, шукаємо зацікавлених людей, які можуть профінансувати або якось інакше допомогти.

Отже, виставка відбулася, запам'яталася і увійшла в історію музею. А якщо дійсно вдасться створити центр сучасного мистецтва, то і триватимуть заходи зможуть довше, і шукати місце події не доведеться.

P.S. Учасники проекту, чиї роботи були пердставлені на виставці: Віталій Шупляк, Дорр & Гажлінскі, Данило Галкін, Валерій Губенін, Роберт Саллер, Саша Курмаз, Юрій Білей, Михайло Барабаш, Любомир Тимків, Відкрита Група, Костя Смолянінов, Павло Ковач, Володимир Топій, Катерина Бучацька, Іван Небесник, Данило Ковач, Cергій Петлюк, Єгор Анцигін, Люся Іванова, Євген Валюк, Габріель Булеца, Zoza, Тарас Ковач, В’ячеслав Поляков, Даніїл Ревковський & Андрій Рачинський, Євген Казак, Олег Сусленко, Дарія Кузьмич, Арт-група SVITER (Лєра Полянськова, Макс Роботов), Антон Саєнко, Станіслав Туріна, Олена Субач, Оксана Казміна, Лада Наконечна, Олексій Салманов, Саша Долгий, Петро Ряска, Жанна Кадирова, Лео Троценко, Діма Микитенко, Аліна Якубенко, Катя Лібкінд, Леся Хоменко, Нікіта Кадан, Антон Варга, Аттіла Гажлінскі, Павло Ковач (мол), Микола Карабінович, Аліна Якубенко & Стас Волязловський, Павло Бедзір.

${gallery:4b030778aa08795354048abf9616f044}