Такими словами почав свою промову Леонід Фінберг – головний редактор видавництва «Дух і Літера», директор Центру юдаїки – на врученні йому нагороди «Світло справедливості». Ці слова можна вважати підсумками минулого року, та навіть кількох останніх років. Ось скорочений варіант його промови.
– Ми не помітили, як змінилися. Як якісно іншими стали наші музеї, і їх очолили відповідальні професіонали – масштабні особистості – Тарас Возняк, Юлія Литвинець, Дмитро Стус, Олександр Ройтбурд, Петро Гончар.
– Як відродився український кінематограф і, як і раніше, за часів Параджанова, Балаяна, Муратової став частиною культурного життя країни та світу. І «Кіборги» Ахтема Сеітаблаєва, і фільми Сергія Лозниці, і документалістика Сергія Буковського і Романа Ширмана стали важливою частиною української сучасної культури.
– Фантастичні зміни відбулися і в сфері, до якої я маю відношення та яку краще знаю, – книжковому ринку країни. Маємо нову історичну бібліотеку, яка представляє світову та вітчизняну історію, альтернативну радянській та російській брехні, якими годували покоління наших дідів, батьків та й нас довгий час. Читаємо книги Наталі Яковенко, Ярослава Грицака, Тамари Вронської, Сергія Плохія, Тімоті Снайдера, Девіда Саттера та багатьох інших.
– Окрема перемога – це українська дитяча книга сьогодні, одна з найцікавіших у Європі. Наклади деяких із цих книжок – це сотні тисяч примірників. Це синтез текстів та відео, яких ніколи раніше не існувало.
– Ситуація кардинально змінилася і в мовній сфері. Домінують україномовна гуманітаристика та українська література. Якщо я, як видавець, отримую хороший текст, написаний російською, то щоб його почули, шукаю перекладачів українською.
Для мене важливо це все сказати тому, що нам треба порівнювати наше сьогодення найперше з тим, що в нас було вчора. А вже потім із тим, що є в Берліні, Парижі чи Нью-Йорку. Саме так, а не навпаки. Нам не перестрибнути ту прірву – радянсько-російську – з неї можна тільки вийти, інколи виповзти, та й то надзусиллями. (с) Леонід Фінберг.
P.S. Нагорода «Світло справедливості» вручається за моральне, духовне та етичне лідерство, заснована канадійкою українського походження Анастасією Шкільник на честь її батька Михайла Шкільника, видатного юриста, громадського і політичного діяча часів визвольного руху в Україні 1917-1920 років.