У столиці Іракського Курдистану місті Ербілі у сфері обслуговування багато найманих працівників з інших країн – Індії, Малайзії, Індонезії.
Місцеві не бажають працювати на непрестижних роботах. Зарплату $300 на місяць вони вважають низькою. При цьому індійці за 3 роки в Іраку накопичують суму, на яку відкривають бізнес на батьківщині.
Про це розповідає українець Андрій Козлов. Він 4 місяці прожив у столиці Іракського Курдистану – Ербілі, населення якого становить понад 1,5 млн осіб. Він викладав англійську мову у місцевому католицькому університеті, повідомляє ТСН. У північному Іраку його здивувало "візуальне" багатство.
"Селище у 30 тисяч осіб, майже у кожного - двоповерховий будинок і позашляховик. Я так розумію, що причина цього - наявність нафти у регіоні. Відповідно, там інфляція вища. Якщо у центрі Києва на Хрещатику кавовий напій можна купити приблизно за 25 гривень, то в Ербілі, Анкаві він коштуватиме 5 доларів".
Місцева "золота молодь" розсікає вулицями міста на лімузинах, ходить до клубів, відрощує бороди і мало не щодня за 5 доларів робить укладку волосся у перукарнях
"Здивувало, що в Іраку великим попитом користується продукція українських кондитерських компаній, - каже українець. - Не раз потрапляли на очі цукерки компанії АВК і морозиво "Рудь", причому етикетки на них – українською мовою".
За словами Андрія Козлова, ситуація в Іраку нагадує Україну. Війна і розруха - лише в окремих регіонах країни.
"Перше, що прийде у голову середньостатистичному українцю про цю країну, найімовірніше, це війна з ІДІЛ. Постійні теракти, пов'язані із цим смерті і руйнування. Але реальність - складніша. Щодо кожної країни є якісь стереотипи. Наприклад, деяким моїм знайомим американцям їхні співвітчизники казали: "Не потрібно їхати в Україну - у них туберкульоз зашкалює" або "Там війна, навіщо ти туди їдеш?". А мої знайомі збиралися їхати до Львова чи Києва, а не на Донбас. Так само в Іраку не скрізь війна і руйнування", - каже Козлов.