Культурне задзеркалля (фото+відео)

Будь-які свята неможливо уявити без виступів танцювальних колективів, вокалістів чи оркестру. Та чи замислювалися ви, у яких невеселих умовах працюють ті, хто дарує нам радість?

Гірка унікальність

Чи знаєте ви, що у Херсоні є філармонія? Багато з моїх знайомих не знають. Не знають і чимало обласних та міських депутатів. Та проблем від такого незнання у філармонії не стає менше.

Херсонську філармонію можна сміливо назвати унікальною. Вона єдина в Україні, що досі не має власного приміщення. Зараз артисти розміщуються  в історичній будівлі на вулиці Театральній. На початку століття там був готель. Тепер тут лунає класична музика. А вікна виходять на будівлю старої філармонії, що згоріла.

Аби розповісти про проблеми одного з херсонських храмів мистецтв, директор Юрій Іваненко запросив туди депутатів, керівників області, представників громадськості та журналістів. Прийшла заступник глави області Валентина Січова, керівник обласного управління культури Світлана Думинська та кілька депутатів. Інших, виходить,  культурні проблеми просто не цікавлять.

За словами директора Юрія Іваненка, депутати вперше за 23 роки відвідали філармонію. І на власні очі переконалися, в яких умовах творять музиканти.Побачили їх і ми.

У маленькій кімнаті на першому поверсі зберігаються костюми та реквізит. У сусідньому приміщенні стоїть рояль. Там репетирують заслуженні та народні вокалісти. У кімнаті й мови не може бути про необхідну акустику. Проте вибору просто немає.

Найбільший сюрприз чекав у підвалі. У кімнатці на 20 квадратних метрах щодня репетирує цілий оркестр. Аж із 18 людей. У кімнаті немає вікон, акустики також. А щоб провести репетицію, музиканти мають віднести туди інструменти, спускаючись крутими сходами.

У сусідній кімнатці – саморобна студія звукозапису. Є і бібліотека. Це маленька комірчина, метра з півтора, де зберігаються ноти.

Власного залу для виступів у філармонії немає. Тому вимушені ходити в прийми  – орендувати приміщення у музичного училища. Єдина радість – автономне опалення будинку.

«Когда б вы знали, из какого сора»...

Далі гостей відвезли до обласного Палацу культури, що на Перекопській,9. Майже п’ять років будівля огороджена парканом. І за планом, там мають проводити реконструкцію. Проте оновлення  не відбувається навіть на папері. Ця споруда є пам'яткою історії та архітектури, що перебуває під державною охороною.

Спочатку вона була будинком для потреб дітей. У травні 1903 року його почали зводити. А вже у грудні того ж року будівництво завершили. Великим потрясінням стала пожежа, що зруйнувала майже всю будівлю в серпні 1904 року. Меценатів це не зупинило. І у 1906 році з’явилася нова споруда, яка отримала назву “Міська аудиторія”. Будівля вражала  ошатністю: довжина зали – 25 м, ширина 15 м, висота 8,5 м. З 1911 року Херсонська міська аудиторія має назву “Народний Дім”. Саме тут виставляли свої роботи футуристи, читав лекції Володимир Маяковський, грали свої вистави Марія Заньковецька, Панас Саксаганський.

У 1917 році в стінах Народного Дому відкрився перший у Херсоні український народний театр. З 1925 до 1941 року назва закладу змінюється на Будинок просвіти. Після закінчення війни і до 1988 року в будівлі розміщався Будинок офіцерів. У1988 році рішенням сесії народних депутатів Херсонської обласної ради Будинок офіцерів передали управлінню культури для реконструкції.

Велика зала колись була справжньою перлиною. Зараз вона більше нагадує декорації для фільмів жахів. У приміщенні пахне сирістю, стіни та підлога давно очікують на майстрів. Старі мармурові сходи ще пам’ятають цокіт підборів панянок у вишуканих сукнях, що приходили на вистави легендарних акторів. Проте і зараз у цьому приміщенні вирує життя. Там займаються 27 колективів. А саме 708 херсонців різного віку та напрямків діяльності. Особлива гордість Палацу культури – джазовий оркестр. Проте репетирувати у наявних умовах – щоденний подвиг.

Робота для Шерлока Холмса

…Кінотеатр “Україна” продали у лютому 2012 року за 11 мільйонів гривень. Проте за умови, що новий власник не зможе змінити профіль закладу і збереже хоча б 70% глядацьких місць. Який стосунок ця угода має до реконструкції Обласного Палацу культури? Абсолютне пряме. Бо отримані від продажу кінотеатру гроші тодішні очільники області – Микола Костяк та Віктор Пелих – обіцяли витратити саме на реконструкцію історичної будівлі “Народного дому”.

Проект розробили, процес реконструкції розбили на три етапи. Перший – на 3 мільйони. З них освоїли лише 2,7 млн. За ці кошти відремонтували дах, замінили вікна (і то не всі), почали добудовувати секції. З грошей, які були заплановані на другий етап відновлення будівлі, витратили лише 400 тисяч. На цьому все і скінчилося. Знайти проект реконструкції, як і виділені на неї гроші, досі не можуть. Тому, скоріш за все, доведеться все починати спочатку.

Що ж вирішили поважні гості? По-перше, все ж хочуть з’ясувати, куди зникли гроші. По-друге, складуть новий кошторис. Усі розуміють, що відновлення будівлі 1903 року коштуватиме недешево. Де взяти кошти? Одна з пропозицій – “з миру по нитці”. А потім на будівлі вивісити таблички з іменами спонсорів.

Що стосується термінів, то чиновники впевнені, що вже за три роки будуть урочисто перерізати червону стрічку на відкритті оновленого Палацу культури. За планом, там будуть займатися аматорські та професійні колективи, в тому числі і філармонія, і навіть військові.