Кому – свято, кому – сум

Коли ми готувалися до свят і коли святкували прихід Нового року, війна на Донбасі продовжувала забирати життя херсонців.

Для рідних і близьких Веніаміна Куликова, Андрія Байбуза та Дмитра Клименка кінець грудня та початок січня відтепер, на жаль, навряд чи будуть асоціюватися лише з ялинкою та святами.

Санінструктора 21-го батальйону “Сармат” Веніаміна Куликова поховали четвертого січня. Він загинув у Донецькій області.

Життя двох наших земляків забрали бої на Світлодарській дузі. Під час запеклих сутичок загинули Дмитро Клименко та Андрій Байбуз.    

Ось що про Дмитра Клименка написали у Фейсбуці, на сторінці Херсонского Автомайдану:

“Ще одна могила чекає на солдата, якого вбила Світлодарська дуга. Дмитро Васильович Клименко (позивний “Санич”) народився 18.07.1980 року у селі Кам’янка Каховського району. Починаючи з березня 2015 року, воював у складі Правого сектора в Пісках, а з середини літа Дмитро підписав контракт із ЗСУ. Служив кулементником розвідвзводу 1-го батальйону 93-ї окремої механізованої бригади. Одразу доровільно погодився нести службу на одній з найнебезпечніших ділянок – на шахті Бутівка, де перебував до лютого 2016 року. Людина з неймовірним почуттям гумору, доброю душею та золотими руками. А як він радів мотоциклу, коли купив його у когось з місцевих. Але та радість була нічим у порівнянні з тим, коли побачив акумулятор, який йому на Різдво 2016 року привезли волонтери. Одразу почав ганяти на мотоциклі по снігу, щасливий, як мала дитина. Пишу, а сльози навертаються. Восени цього року Дмитро Васильович підписав із ЗСУ новий контракт. Командир бойової машини, командир 3-го відділення 3-го взводу, 3-ї роти 1-го батальйону 54-ї окремої механізованої бригади.

Загинув 18 грудня на Світлодарській дузі під час найпотужнішої за останній час атаки ворога на наші позиції”.

А про Андрія Байбуза згадала координатор Херсонського обласного Центру допомоги учасникам АТО Наталя Возаловська:

“У грудні була ще ось така сумна історія. До Центру зайшли по допомогу військові – чоловік і дружина.  Ми довго з ними спілкувалися, вони були дуже привітними, але стомленими. Вихідці з Правого сектору, в той час бійці 54 бригади. Десь у 20-х числах зателефонувала Віка і попросила, щоб я дізналася “по своїх каналах”, чи не в полоні її чоловік Андрій Байбуз. Я попросила дізнатися, і на другий день мені сказали, що її чоловік загинув. До сьогодні вони у мене перед очима. Помічник гранатометника першого механізованого відділення,першого механізованого взводу, третьої механізованої роти, першого механізованого батальйону в/ч В2970 (54-та бригада) солдат  Байбуз Андрій В’ячеславович, 16.05.1975 р. н. загинув 18.12.2016 під час бою на Світлодарськійдузі в Донецькій області. Побратими розповіли, що Андрій Байбуз був поранений в обидві ноги. Коли бійці 54 -ї бригади намагалися забрати поранених, Андрій попросив його залишити на полі бою, а забрати молодого пораненого хлопця. З Андрієм загинув і лейтенант Микита Яровий –  наймолодший командир, який повів товаришів у бій і поліг першим. Забрати героїв з поля бою змогли лише через тиждень після смерті. Вічна пам’ять загиблим!”.

На сьогодні в зоні АТО вже загинули більше ста військових з Херсонщини.