Херсонський краєзнавчий музей показав стародавні сонячні годинники

Час – це невід’ємна частина нашого життя.

Щоранку ми прокидаємося під дратуючіі звуки будильника і розбігаємось хто куди: хто на роботу, хто в інститут, хто в школу. Усе своє життя людина звіряє за годинником, старається все робити точно і найголовніше, вчасно.

Про це повідомляє Херсонський обласний краєзнавчий музей.

Ще в стародавні часи люди вміли його визначати, користуючись природними явищами. Спочатку поняття часу було прив'язане до руху сонця по небосхилу. Так в давнину люди могли приблизно визначити час доби. І це поклало початок появі першого годинника - сонячного. Історія підтверджує появу таких годинників в 3500 р до н. е. Використовуючи палицю, диск з нанесеними поділками і рух сонця, визначали час дня.

Стародавні греки застосували принцип поділу року на часові проміжки. Рік розділили на дванадцять місяців. У місяці містилося рівно 30 днів. Так, рік у давнину був коротше, в ньому було всього 360 днів.
Дні також поділили. Спочатку це було дванадцять частин, потім перейшли до 24-х годинного обчислення. На ніч і день було відведено по 12 годин. З культури Шумеру, а це була найбільш яскрава з культур древньої Месопотамії, прийшов в наші дні поділ годин і хвилин на рівні частини - по 60 хвилин і секунд.

Великою вдачею для музею є наявність в колекції двох зразків стародавніх сонячних годинників. Крім того, що ці предмети самі по собі є раритетними, вони мають неабияку історію походження. Один з годинників колись знаходився на могилі відомого філантропа, авторитетного лікаря Джона Говарда, який помер у 1790 році і заповідав: «… Я не бажаю ні пам'ятників, ні надписів: але хотів би, щоб на моїй могилі було поставлено сонячний годинник…». Відносно його смерті і поховання існують багато вигадок, але достовірно відомо, що його заповіт виконали. Пізніше, 1820 року в Херсоні було споруджено відомий всім херсонцям обеліск на честь Джона Говарда.

Другий годинник на початку минулого століття був привезений засновником  музею Віктором Івановичем Гошкевичем з Бесарабії (сучасна Республіка Молдова). Про що згадується в Літописі музею за 1913 рік "мармурова розбита навпіл дошка від сонячного годинника, знайдена шукачами скарбів на землі С. Гаюса в Тираспольському повіті".

Стародавні сонячні годинники зазвичай встановлювали на міських площах, адміністративних будівлях, культових спорудах, в заможних маєтках. Але кожен з вас при бажанні може створити свій неповторний сонячний годинник, виконавши деякі специфічні обчислення.