Південна Корея далека і близька
Херсонці вчать корейську, співають, освоюють танці мешканців півострова у Східній Азії та готують незвичні для України страви. А найцікавіше те, що отримують знання від носіїв цієї загадкової далекої культури - етнічних корейців.
Корейці на Херсонщині
Предки Людмили Видріган (Кім), голови Херсонського обласного відділення Всеукраїнської асоціації корейців “Хангуг”, покинули батьківщину понад 100 років тому, ще за Російської імперії, - спочатку втікали від малоземелля, голоду і стихійних лих, а потім - від японських окупантів. Біженці осіли в Примор'ї на Далекому Сході. Але в 1937 році їх депортували на незаселені пустелі і необжиті райони Середньої Азії, зокрема, Казахстану. Тоді радянське керівництво, передбачаючи можливу війну з Японією, вирішило, що корейці можуть бути потенційними “японськими” шпигунами.
“Батькові було 10 років, коли їх виселили, мама молодша, - переказує сімейні спогади про ті події пані Людмила. - Їх садили у вагони для перевезення худоби по 4 сім'ї. Тих, хто вмирав по дорозі, виносили з вагона і де їх могили - невідомо. Мамину рідню висадили під Гур'євим, зараз це місто у Західному Казахстані - Атирау. Татову - в Північному Казахстані (ще багато людей потрапили до Узбекистану). Їх привезли в голе поле, люди копали землянки, щоб було де сховатися від негоди. Починали, як і на Далекому Сході, “з нуля”, займатися сільським господарством. Місцеві жителі допомагали, підгодовували дітей, але вони і самі жили бідно”.
Людмили Видріган (Кім).
До 1956 року корейцям не дозволяли переїжджати, служити у армії та вступати до вузів. Люди вигадували різні способи “адаптуватися”, наприклад, змінювали прізвища на казахські, або російські. Для зручності батькам Людмили дали російські імена, але прізвища залишили корейські. Мати стала Олександрою Лі, а батько Федором Кім. Познайомилися вони вже після переселення і досі живуть у Казахстані.
А пані Людмила з Казахстану потрапила до Одеси “за розподілом” - після закінчення університету її направили працювати вихователькою у жіночому гуртожитку при заводі. Там, в Одесі, вона познайомилася з нашим земляком і переїхала з ним до Херсона. Цікавий факт: свекром Людмили виявився генерал-майор Захар Петрович Видриган, на честь якого названа вулиця у Дніпровському районі Херсона.
“Раніше корейців на Херсонщині проживало багато, як і в усіх південних областях України, бо сюди приїздили працювати на поля. Зараз, за моїми підрахунками, їх залишилося близько 700. Молодь намагається поїхати працювати до Південної Кореї, до того ж з кожним роком країна полегшує умови приїзду етнічних корейців”,- розповідає пані Людмила.
Столиця Південної Кореї Сеул.
Три роки тому пані Людмила теж побувала в Південній Кореї. Поїздку “Відвідування історичної батьківщини для тих, кому 60+” організував “Фонд зарубіжних корейців”. З України тоді поїхало 7 осіб, їм повністю оплатили подорож та харчування:
“Ми відвідали багато екскурсій, найбільше сподобався історичний музей. І досі дивно, що у Сеулі немає відчуття пригніченості від хмарочосів, вони не тиснуть на тебе. Йдеш вулицею і бачиш довгі, величезні будинки, а у просвітку - гори”, - згадує жінка.
Але найбільше її вразила демілітаризована зона - комплекс на кордоні між Південною і Північною Кореєю. Зона завширшки 4 км розтягнулася через півострів на 241 км. У поселенні Пханмунджом, яке поділене на дві частини і розташоване одразу у двох країнах, досі проходять переговори між представниками Південної і Північної Кореї. Тут же розташована одна з головних туристичних пам'яток зони — Будинок свободи. Як розповіла пані Людмила, з оглядового майданчика можна побачити село Кіджондон - його Північна Корея побудувала з пропагандистською метою. Там яскраві бутафорські «будинки» без кімнат, але з електрифікацією. У бінокль видно, що у будинках ніхто не живе, але там щовечора вмикають світло, щоб удати, що це не так. І це єдиний закордонний населений пункт, який можна спостерігати з території Південної Кореї.
Північнокорейське село Кіджондон
“Я дуже рада поїздці. Мої батьки теж мріяли побувати на землі предків, однак ніколи там не були. Пам'ятаю, у дитинстві моя двоюрідна сестра їздила до Сеула і привезла традиційне корейське плаття - ханбок. Мені так хотілося таке ж. І от під час поїздки більш, ніж через півстоліття, мрія дитинства здійснилася - нам всім подарували красиві ханбоки і сабо”, - посміхається пані Людмила.
Пані Людмила у ханбоці, який привезла з Сеула на фестивалі «Кореяда - 2018»
Культурний центр та мовні курси
Херсонське обласне відділення Всеукраїнської асоціації корейців «Хангуг» почало працювати у січні 2015 року, щоб мешканці області більше дізналися про корейську діаспору та їх культуру.
У Херсоні вже двічі, у 2009 та у 2018 році, проходив Всеукраїнський фестиваль корейської культури та мистецтв «Кореяда». Він проводиться щорічно в різних регіонах і є одним з наймасштабніших в житті корейської діаспори України.
А у лютому 2019 року у ТРЦ Європорт відкрився Корейський культурний центр, де проводять курси корейської мови.
Відкриття Корейського культурного центру у Херсоні.
Ініціатором стали місіонери з Південної Кореї - пастор Кім Чан Хо та його дружина Кім Кюн Чжа. Вони приїхали в Україну ще у 2008 році, побудували церкву в Гладківці, адже там і в сусідніх населених пунктах було багато корейців.
“Я займалася корейською з вчителькою Кім, ми її називаємо Христиною, протягом деякого часу, потім вирішили відкрити Культурний центр, довго шукали приміщення. Те, що вони з чоловіком вже стільки років живуть тут і готові передавати знання людям, - вражає. Бо дуже мало вчителів, і це проблема”, - каже пані Людмила.
Пані Людмила також відвідує заняття.
Курси проходять двічі на тиждень. Вчителька Кім Кюн Чжа спілкується переважно корейською. І лише, якщо студенти зовсім не розуміють, пояснює декількома російськими словами.
“Молоді люди, які зараз навчаються, хочуть вступити до університетів у Кореї. Намагатимемося допомогти їм. Головне - підготувати їх до складання TOPIKу (це міжнародний іспит на визначення рівня володіння корейською мовою), - каже Кім Кюн Чжа.
Вчителька Кім Кюн Чжа допомагає учениці правильно вимовляти корейські слова.
Курси відкрити для всіх, а не лише для представників діаспори. Студентка Анна відвідує їх з першого заняття. Як і у більшості учнів, почалося все з корейської музики:
“Я почала слухати кей-поп, дивитися інтерв'ю з виконавцями, корейські серіали (їх називають дорамами), цікавитися культурою загалом. Мені хотілося розуміти, що вони говорять. Про курси дізналася від пані Людмили, вона була моєю вчителькою у школі. Вчити важкувато, але дуже цікаво. Складніше за все - це сприймати і розуміти мову на слух”.
За словами вчительки Кім, корейська, насправді, легка. За два дні можна вивчити алфавіт і навчитися читати. Однак з правильною вимовою складніше. Головна порада: частіше слухати та використовувати мову в повсякденному житті.
Під час заняття, окрім дошки та підручника, вчителька використовує інтерактивні презентації, які транслюються на екрані телевізора.
Крім мовних курсів, у центрі проводять майстер-класи з приготування національних страв, також у планах переглядати корейські фільми та влаштовувати зустрічі, на яких розповідатимуть про корейську культуру. Ці заходи відкриті для всіх.
Майстер-клас з приготування традиційної корейської страви - кімчі (гостро приправлені квашені овочі, в першу чергу, пекінська капуста).
Не корейські “корейці”
Сучасний кінематограф та музика (кей-поп або K-pop) Південної Кореї стають все більш популярними в світі. Секрет успіху K-pop — поєднання різних музичних жанрів (попу, електронної музики та хіп-хопу 90-х), ідеальної зовнішності виконавців, відточеної хореографії та яскравих кліпів.
Група BTS
Херсонська молодь теж “заразилася” і на вулиці все частіше зустрічаються підлітки з символікою корейських груп та чутно їх треки на рингтонах смартфонів.
Група BLACKPINK.
А ще в Херсоні є студія танців “K.idols”. Тренерка Катерина Нікітіна з дитинства займається різними стилями танців. А вийшла у декрет і торік вирішила створити свою студію, щоб ставити хореографію популярних корейських музичних груп в Херсоні.
“Створила сторінку в Інстаграмі, запросила на перше заняття. Сподівалася, що відгукнеться хоча б 20 людей, а їх прийшло - 60. Залу переповнили, сиділи по периметру кімнати у три ряди. Я була шокована. Після знайомства поділила їх на 4 групи і почали займатися”, - каже Катерина.
Зараз займається приблизно 30 дівчат. Найкращі з них входять до основного складу кавер-команди “K.idols”.
“Ми готуємо постановки оригінальної хореографії корейських музичних груп з костюмами та усіма атрибутами оригінальних виступів. Кожен танцюрист вивчає партію окремого артиста. Команда виступала вже на декількох фестивалях: в Одесі на аніме-фестивалі “Natsu Nami”, у Херсоні на “Anime Kpop Party”. Торік намагалися потрапити на фестиваль Comic Con у Києві, але не пройшли відбір. Тоді нам не вистачило підготовки, займалися лише кілька місяців. Цього року знову підготували номер, відправили заявку, але через коронавірус фестиваль відклали до наступного року”, - каже Катерина.
Ні Катерина, ні її учні, раніше жодного стосунку до корейської діаспори не мали. Але, захопившись K-pop, стали краще розуміти та поважати історію, культуру та здобутки цього народу.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
