Керівники країн так званої Каспійської п'ятірки підписали в Актау, Казахстан конвенцію про правовий статус Каспійського моря-історичний для регіону документ, робота над яким велася від 1996 року.
Підписи під конвенцією на урочистій церемонії після закінчення п'ятого Каспійського саміту, поставили президент РФ Володимир Путін, президент Азербайджану Ільхам Алієв, президент Туркменії Гурбангули Бердимухамедов, президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв і президент Ірану Хасан Роухані.
Відповідно до Конвенції, основна площа водної поверхні Каспію залишається в загальному користуванні сторін, а дно і надра діляться сусідніми державами на ділянки по домовленості між ними на основі міжнародного права.
Судноплавство, рибальство, наукові дослідження і прокладка магістральних трубопроводів здійснюються за узгодженими сторонами правилам. При реалізації масштабних морських проектів обов'язково враховується екологічний фактор.
Конвенція фіксує положення про недопущення присутності на Каспії збройних сил внерегіональних держав, визначає п'ять прикаспійських держав відповідальними за забезпечення безпеки на морі і управління його ресурсами.
Питання визначення правового статусу Каспійського моря актуалізувалося після розпаду СРСР, коли поява нових суб'єктів міжнародного права – держав Азербайджан, Казахстан і Туркменія – поставила питання про розмежування Каспію вже між п'ятьма країнами.
Складнощі визначення статусу Каспію були пов'язані, зокрема, з визнанням його озером або морем, розмежування яких регулюється різними положеннями міжнародного права. Неврегульованість статусу Каспію була однією з перешкод для будівництва Транскаспійського газопроводу, який міг би доставляти газ до Європи з Туркменістану і через Азербайджан по дну моря.
Через 22 роки після початку переговорів сторони, нарешті, прийшли до висновку: Каспій – не озеро і не море, або те й інше одночасно. Країни "п'ятірки" створили якийсь гібрид – щось середнє між морським розподілом, з виділенням шельфу, вільної економічної зони і рибальської зони.