Григорієві Кривцю – 77!

Видатний херсонський журналіст  Григорій Григорович Кривець 21 лютого відзначатиме 77-й день народження.  Зважаючи на його великий особистий внесок у розвиток херсонської журналістики, на  його авторитет серед людей, які пишуть і читають, – ця дата особистого життя журналіста набуває суспільної значущості.

Чесне професійне життя Григорія Кривця, його творча біографія слугують прикладом і орієнтиром для нашої журналістської молоді.  Григорій Григорович –  представник легендарного покоління українських журналістів, відданих своєму професійному вибору, яким довелося творити у надзвичайно складних суспільних умовах радянського тоталітаризму і значних обмежень свободи слова. Саме їм ми завдячуємо тим, що вони зберегли і донесли до нас цінності та секрети високої журналістики. А вона стає такою затребуваною на новому складному етапі української історії.

Представниками цього мужнього покоління, які зберегли цінності високої журналістики в нашому краї, можемо назвати також Віталія Запорожця, який нещодавно пішов від нас у вічність, Аллу Тютюнник, Людмилу Трибушну, Олександра Голобородька та інших талановитих херсонських журналістів. Висока оцінка читачів і професійного загалу в нас не завжди супроводжується інституціональним визнанням, нагородами з боку владних кіл і організацій, почесними званнями. Чесні журналісти, віддані своєму покликанню, не завжди користуються увагою з боку влади: і тому що  скромні, і тому, що їм ніколи брати участь у змаганнях сірості, їм треба час і сили  витрачати на творчість. Григорій  Кривець – саме така чесна, порядна, скромна людина, позбавлена кар’єризму, марнославства, жадібності, зарозумілості. Він не нажив багатства, не заробив пільг і хоча по-чесному мав би отримати звання заслуженого журналіста і міг би розраховувати на підтримку колег по спілці на голосуванні, утримався від претензій і змагань за почесне звання.

Григорій Григорович «перехрестив» Україну, з Заходу – на Схід, з Півночі – на Південь. Народився на Чернігівщині, навчався журналістиці у Львові, працював на Львівщині, у Луганську, нарешті – у Херсоні. Унікальний досвід  у ключових регіонах позначився на особистості Григорія Кривця, який  любить Україну, добре знає її різноманітність. Любов і відданість українській мові у Григорія Григоровича – органічна й укорінена,  не зорієнтована на політичну кон’юнктуру. Пам’ятаю, я розмовляв з ним українською ще в 70-ті роки, коли така мовна практика владою не заохочувалася.

Для творчої людини важливо, коли джерелом творчого натхнення стає особистий трудовий досвід. Так сталося в житті Григорія Григоровича, що він після закінчення Ніжинського медучилища 6 років працював завідувачем фельдшерсько-акушерського пункту у селах Жидачівського району на Львівщині. Цінність цього досвіду очевидна – пан доктор  на селі  Львівщини -  це авторитетна і важлива особа, затребувана в моменти життєвих випробувань і сімейного щастя. До пана доктора йдуть не тільки лікуватися, але й за порадою, підтримкою, сповідатися, а іноді й за щастям. Тут, у гущі сільського життя, Григорій Григорович осягнув його правду і відкрив для себе його секрети. Ті відкриття знадобилися пізніше, уже в період журналістської творчості. На вступних екзаменах на факультет журналістики Львівського університету Григорій Кривець, єдиний з набору, отримав тільки відмінні оцінки. Вчився успішно, у студентські роки почав писати вірші, прозу. Після першого курсу влітку працював у райгазеті на Львівщині. У студентські роки сталася подія, яка могла б стати поворотною в житті. Львівський товстий літературний журнал «Жовтень» взяв добірку віршів Кривця для публікації. На ті часи така публікація могла б назавжди визначити  долю Григорія Григоровича як поета. Та в цей момент місцеве управління КДБ якраз проводило чергову чистку редакції і профілактику так званого «українського буржуазного націоналізму». Жертвою цих заходів став набір останнього номера журналу, його розсипали, доля поета була загублена.

За розподілом випускник журналістського факультету Григорій Кривець отримав призначення в Луганськ, в україномовну «молодіжку» - «Молодогвардієць».   Саме тут відбулося становлення молодого журналіста.  Відпрацювавши три роки у Луганську за призначенням, Григорій Кривець у відпустці побував у Херсоні, де в місцевих газетах працювали два однокурсники. Херсон зачарував молодого журналіста, і Кривець покинув Луганськ, влаштувався на роботу власкором у херсонську обласну газету «Наддніпрянська правда». Саме тут, у «Наддніпрянці», Григорій Григорович завоював авторитет як «журналіст від Бога».  Звідси його висунули «на більшу роботу», головним редактором херсонської «молодіжки» - «Ленінського прапора». Там він працював у 1974-1982 рр. і зробив одну з найкращих молодіжних газет у Радянському Союзі, в якій виховав цілу генерацію молодих  журналістів.   Колективу редакції сподобався молодий, прогресивний, сучасний, талановитий редактор. У ті часи я також друкував у цій газеті свої матеріали і здружився з редактором та редакцією.

Наступний період творчої біографії Григорія Григоровича  - 20-літня робота в інформаційній агенції ТАРС-РАТАУ, яка під час новітніх суспільних трансформацій стала потім Укрінформом, потім ДІНАУ. Робота в інформаційній агенції – особлива, тут поціновуються лаконізм, інформативність, оперативність. Потрібно постійно аналізувати величезний потік місцевої інформації, творчо переробляти її й писати короткі, але надзвичайно виразні  і точні повідомлення. Григорій Григорович і на цій роботі став кращим, надійним, авторитетним працівником.

Я часто заходив у   корпункт на Ушакова, 47 до Григорія Григоровича, де постійно стрекотів телетайп, а розлога товстянка - дерево щастя на столі власкора -  задихалася в хмарі тютюнового диму. Та головне було в іншому – навколо Григорія Григоровича  завжди панує атмосфера добра і мудрості, саме те, що треба для щастя.

Тож вітаю Григорія Григоровича, вільну духом людину, старшого друга, з оригінальним ювілеєм – дві щасливі сімки, і бажаю йому здорового довголіття, а для цього є всі генетичні підстави: батько Григорій Йосипович, загинув на війні, та рідному дядькові виповнилося зараз аж 102 роки!

Редакція «Вгору» приєднується до поздоровлень. Многая літа, Григорію Григоровичу!!!