Французькі вчені довели, що лінь заразна

Французькі нейрофізіологи довели, що деякі індивідуальні особливості поведінки людини, такі як лінь, нетерпіння або розсудливість, насправді "заразні", йдеться в статті, опублікованій в журналі PLoS Computational Biology.

В останні роки вчені помітили, що багато буденні жести й емоції, такі як позіхання або почісування, є "заразними": люди й багато тварини набагато частіше схильні позіхати або чухатись, якщо оточуючі роблять те ж саме. Недавно біологи знайшли в мозку мишей особливу область, яка відповідає за народження подібних реакцій, що змусило говорити про більш глибокі корені "заразності" емоцій і рухів.

Марі Девэн (Marie Devaine) і Жан Донизо (Jean Daunizeau) з Інституту головного і спинного мозку в Парижі (Франція) спостерігали за тим, як п'ять десятків добровольців грали в просту економічну гру на комп'ютері, і з'ясували, що лінь, нетерпіння і навіть розсудливість теж можуть бути "заразними" формами поведінки.

Перед тим як учасники експерименту приступали до випробувань, вчені пропонували їм "ознайомитися" з тим, як до них проявили себе інші добровольці. Насправді цих "добровольців" не існувало, їх роль грав штучний інтелект, стратегії дії якого відрізнялися різним ступенем "ліниво", "нетерпеливість" або "благоразумности".

Правила були примітивними: на екран комп'ютера виводили дві фотографії різних товарів, їх ціну та очікуваний зиск від перепродажу. Учасник дослідів повинен був вибрати оптимальний варіант дій і передбачити, що зробив би попередній "гравець" на його місці.

Спостерігаючи за реальними гравцями і їх уявленнями про поведінку неіснуючого партнера, учені намагалися зрозуміти, чи впливав на поведінку піддослідних перегляд дій машини. Як виявилося, дії штучного розуму дійсно впливали на учасників, роблячи їх більш або менш лінивими, розсудливими або нетерплячими порівняно з тим, як вони вели себе на самоті.

В цілому можна сказати, що всі ці якості були "заразними" — чим більш нетерплячим, лінивим чи розсудливим був штучний інтелект, тим сильніше ці якості проявлялися й у добровольців. На думку нейрофізіологів, це пояснюється здатністю людини ставити себе на місце оточуючих, щоб зрозуміти, які мотиви, цілі та принципи ними рухають. Що цікаво, самі учасники дослідів не усвідомлювали цього і вважали, що їхня думка та поведінка не змінювалося після спостережень за штучним інтелектом.

Як вважають вчені, деякі види розладів психіки та порушень поведінки, такі як аутизм або шизофренія, можуть посилюватися або послаблюватися подібним чином. Так це чи ні, Девэн і Донизо планують перевірити в ході таких експериментів.