Фотосимфонія «5+1»

Чарівний світ фотографії – від класичної до сучасної; від чорно-білої до вибухово-кольорової; від фіксуючої дійсність до тієї, в якій від реальності не залишається і сліду; від такої, яку хочеться просто роздивлятися, до тієї, що змушує поринати у філософські глибини... Такою багатогранною, але напрочуд цільною вийшла фотовиставка “5+1”, що 12 травня відкрилася у виставковій залі на площі Свободи.

За досить формальною назвою “5+1” криються автори – члени Національної спілки фотохудожників України: Вацлав Мошинський AFIAP, ЕDISF, ENISF, Ігор Бойченко AFIAP, В’ячеслав Савельєв, Юрій Кружнов, Антон Гойдін і єдина жінка у цій чоловічій компанії – Єлизавета Волянська.

Єлизавета Волянська. “Повітря Парижа”

Ця чудова шістка відкрила для херсонських поціновувачів фотографії як мистецтва зовсім нову форму спілкування. З одного боку, це не є персональна виставка, хоча кожен автор представлений як творча одиниця, з іншого – експозиція зовсім не схожа на звичні нам колективні фотовиставки Спілки, де в одній площині перемішані твори двох-трьох десятків фотохудожників. Уперше наші спілчани презентували глядачам збірки авторських колекцій, і така форма виставки виявилася вдалою знахідкою. Куратор експозиції Юрій Кружнов зазначив, що працювати в такому незвичному форматі було вкрай цікаво – незважаючи на складнощі і сумніви, що незмінно супроводжують першовідкривачів.

Юрій Кружнов. Натюрморт з конваліями.

Отже, ласкаво просимо до зали... Світлини великого розміру, сучасно оформлені, напрочуд гарні. Велика колекція робіт корифея класичної фотографії Вацлава Мошинського, філігранно “вибудовані” світлини Юрія Кружнова, філософські космічні колажі В'ячеслава Савельєва, ода неземній вільній жінці Єлизавети Волянської, крутий мікс з геометрії, фешн та трешу Антона Гойдіна, невимовно гарні жіночі портрети Ігоря Бойченка, де фотографія як така “розчиняється” в художньому креативі. У роботах, з яких починається експозиція, важливі саме фотографічна складова і технологія отримання зображення, але чим далі ми просуваємося залою, тим вигадливішою і непердбачуванішою стає фотографія, і на перший план виходить не початкове зображення, а авторське бачення образу чи сюжету... Хоча кожна площина зали “грає” власну мелодію, разом “звучить” потужна симфонія. Усе дуже гарно, гармонійно, позитивно.

Ігор Бойченко. “Яскрава”

Більш того, роздивляючись ці світлини, живо уявляєш щось в інтер’єрі офісу, щось на стіні власної оселі (чи то себе в подібному образі)... Тому не дивно, що після офіційного відкриття експозиції перше, чим поцікавилися глядачі, чи можна придбати роботи. Отже, зачепили.

Але жодні слова не передадуть візуальні образи, виставку варто подивитися власними очима (експозиція триватиме до 24 травня), тим більше, що відгуки були не просто схвальні – казали, що це краща фотовиставка принаймні за останнє десятиріччя.

А десь наприкінці серпня нас чекає нова зустріч із фотомистецтвом – планується звітна виставка Херсонської обласної організації Національної спілки фотохудожників України. Тож, зустрінемося на її відкритті!