Dream ГогольFest: мандрівка операми

А вас не дивує, що у програмі фестивалю сучасного (наголошую: сучасного!) мистецтва, яким і є ГогольFest з усіма його регіональними варіаціями, одразу три вистави, центральні події — це опери? Чи може опера, яку зазвичай вважають чи не символом консервативності, бути сучасною, креативною, несподіваною?

Виявляється, таки може, а якщо за справу береться режисер Влад Троїцький — то, напевно, так воно і буде.

Режисер Владислав Троїцький, засновник першого в Україні незалежного театру «Дах», засновник і художній керівник гуртів «ДахаБраха», «ЦЕШО», фрік-кабаре «Dakh Daughters», проекту NOVA OPERA; засновник і президент міжнародного мультидисциплінарного фестивалю ГогольFest. Фото Ігоря Бойченка

І був упевнений: незважаючи на інформацію про те, що не дуже-то і кинулись херсонці до кас за квиточками, зали будуть повними (повними за карантинними мірками, звісно). І не помилився — усі події викликали сплеск цікавості.

«TAKEOFF» — опера композиторів Романа Григоріва та Іллі Разумейка від режисера Влада Троїцького і формації Nova Opera, «присмачена» різноманітними візуальними ефектами. Фото Dream ГогольFest 2020 / Mantach

Перший підхід до опери під час фестивалю Dream ГогольFest відбувся 5 вересня - натхненна спеціальна подія просто неба «TakeOff» здивувала, зачарувала, змусила відчути крила.

6 вересня камерну оперу «Стус: Перехожий» виконували троє молодих акторів театру «Дах», зовсім не музиканти, вони виспівували поезію Стуса, комусь добре знайому, комусь невідому. Багато емоцій, зміна ритму, дихання світла і ніжний жіночий вокал - як оголена душа поета. Ані натяку на пафос — тут трагедія людського життя в кожному рядку, у кожному звуці, врешті-решт, навіть відчуття заупокійної молитви. І цей образ «мученика» якось не співпав зі звичним образом Стуса-борця (хоча одне не виключає інше).

Своїм баченням образу поета поділилась акторка і співачка Софія Баскакова.

Актриса театру «Дах» Софія Баскакова в камерній опері «Стус: Перехожий». Фото Dream ГогольFest 2020 / Galkin

І нарешті театральний день завершила подія, яку просто неможливо було пропустити — опера «IYOV» Романа Григоріва та Іллі Разумейка, яка підкорила Європу (увійшла до десятки найкращих оперних вистав світу за версією конкурсу Music Theatre Now) і стала подією в Україні (Шевченківська премія 2020).

Те, що глядача очікує незвичайна опера, зрозуміло вже з її опису: «містерія народження нового звуку всередині препарованого рояля, на межі можливостей людського голосу». Цей рояль, препарований рояль (як тільки не видобувають з нього звуки музиканти-деміурги!) символізує тіло Йова і поєднує акторів, які сприймають інструмент як повноправного героя. Синтетичний жанр твору вперше в історії світової музики поєднав оперу, реквієм і ораторію. Божественна музика, біблійні тексти, цікавий відеоарт — але часом не зважаєш на те, що відбувається на сцені, просто закриваєш очі — і переносишся в зовсім інший світ...

Опера «IYOV» на херсонській сцені. У центрі - Олександра Мельє, крайній праворуч - Андрій Кошман. Фото Ігоря Бойченка

А після вистави - кілька запитань виконавцям, солістам формації NOVA OPERA Андрію Кошману (баритон) і Олександрі Мельє (меццо-сопрано).

Панове, ви шукаєте нові форми, а чи не докоряють вам шанувальники традиційної опери через те, що ви робите?

Олександра Мельє: Докоряють, так, докоряють — і шанувальники, і представники дуже класичного українського мистецтва. Не всі, але є такі, що вважають, що це щось таке несерйозне, занадто «pulp».

Андрій Кошман: Ми поїздили по багатьох фестивалях у світі і можемо запевнити, що сучасна опера звучить саме так. Уже ніхто не пише таку музику, як писали Верді, Пуччіні - це було в XIX столітті, у XX столітті була своя опера, а в XXI столітті — новий виток розвитку. Оперою вже називають багато що, але спочатку, коли створювалась генерація NOVA OPERA, дійсно, було питання: чи це опера, чи ні. І зараз можна з абсолютною впевненістю сказати: так, це опера. Торік саме цей твір  увійшов до десятки найкращих опер світу і, слава Богу, оперою його визнали.

Олександра Мельє: Якщо міжнародні знавці визнали оперою, то можна заспокоїтися.

Нагородження Шевченківською премією відбулося вже після міжнародного визнання?

Андрій Кошман: Так. І ми намагаємось надихнути людей до класичної опери — ті, які б ніколи в житті не прийшли в оперний театр, можуть почути «IYOVа» і задуматись.

Олександра Мельє: Фактично, через «IYOVа» люди, які далекі від класичного мистецтва, відкривають для себе і класику.

Андрій Кошман: Завдяки ГогольФесту широкі верстви населення можуть почути ті вистави, які зазвичай не доїдуть у регіони через технічну неможливість реалізувати ці проекти без додаткового фінансування, бо це об’єктивно не є рентабельним. ГогольФест зшиває країну, він намагається принести сучасне мистецтво в ті куточки, де про нього майже не говорять — не те що не ставлять такі вистави, але й рідко глядач може створити запит на такі вистави, тому що він просто їх ніколи не бачив, а якщо не бачив, то не знає про їхнє існування, відповідно, і потреби в цьому мистецтві не має. ГогольФест навпаки — приїздить у різні регіони України і намагається показати сучасне мистецтво з різних частин країни в одній точці, і саме в цій точці відбувається синергія цієї української культури.

І як ви почувалися на херсонській сцені?

Андрій Кошман: Мушу зазначити, що херсонський драматичний театр Куліша — це театр з неймовірною природною акустикою, і вона допомагала зазвучати цій опері з новою силою, і насправді, тут навіть техніки не так багато треба було, щоб озвучити цей простір, який резонує. Це чудове приміщення, дійсно, приємно в ньому грати. Я думаю, що глядачі змогли осягнути глибину цього твору, тому що музика лише допомагає сприймати ці сенси.

Олександра Мельє: Це пошук Бога в собі і відповідь на якісь свої запитання, свої проблеми, і боротьба, можливо, з якимись перешкодами, що стоять на цьому шляху до Бога. Взагалі, текст оригінальний, взятий зі Старого завіту, з книги Йова, але, на наш погляд і з нашого досвіду нашого шляху цього твору по цілому світу, ми зрозуміли, що тема залишається актуальною.

А чи знайомі ви з нашою «Мельпоменою Таврії»?

Андрій Кошман: Я вже десятиліття про неї чую, «Мельпомена Таврії» — це один із тих фестивалів, про які взагалі хтось чув. Це, умовно кажучи, театральне обличчя Херсона.

І вже зовсім скоро, 10 серпня, це «театральне обличчя Херсона» знов занурить херсонців у вир фестивального життя.

Фоторепортаж з опери «IYOV». Усі фото Ігоря Бойченка.