Дідівщина, “якої немає”. Чому солдат Рябчук почав стріляти

У неділю, 30 січня 2022 року, на Херсонщині ховали трьох військовослужбовців, яких у ніч із 26 на 27 січня у Дніпрі на заводі “Південмаш” застрелив 20-річний солдат-строковик Артем Рябчук. В Олешках в останню путь провели 21-річного старшого солдата, помічника начальника варти Артема Левковського, у Каховці прощалися з 19-річним старшим солдатом Леонідом Черником, а в Подо-Калинівці Олешківського району – з 34-річним старшим лейтенантом, начальником караулу Олександром Бугановим.

Також у Дніпрі поховали ще двох загиблих - 24-річного молодшого сержанта Олександра Драгана та 35-річну контролера контрольно-пропускного пункту Віру Лебединець. Ще п'ятеро людей тієї ночі поранили, на ранок 31 січня троє з них були у тяжкому стані, за їхнє життя борються медики.

Більшість читачів уже знають подробиці трагедії у Дніпрі. Також усі бачили, як на відео після затримання, яке встигло облетіти всю мережу, Артем Рябчук досить докладно описує деталі свого вчинку, поводиться холоднокровно і навіть посміхається.

У судовому засіданні військовослужбовець заявив:

Усе це - так би мовити, вступні до інциденту, те, що лежить на поверхні. У глибині ж - мотиви вчинку строковика, які ще належить з'ясувати та встановити слідству.

Однак деякі цілком конкретні припущення можна зробити вже зараз, і це дає привід для значно глибшого занурення в те, що трапилося.

Так, нардеп, член комітету з правозахисту українського парламенту Юлія Яцик написала на своїй сторінці у Фейсбуці, що Рябчука нібито регулярно булили товариші по службі.

Також вона в інтерв'ю “4 каналу” заявила, що раніше там одного з солдатів побили настільки, що через деякий час він помер від травм внутрішніх органів.

Реагуючи на інцидент із Рябчуком, міністр внутрішніх справ Денис Монастирський повідомив: за його наказом створять комісію з вивчення обставин, які могли призвести до таких дій військовослужбовця.

За його словами, також вивчатимуться обставини проходження Рябчуком військово-медичної комісії, його психічний стан на момент видачі допуску до зброї.

Принаймні дивно, що таких рішучих заходів міністр зібрався вжити саме зараз, коли загинули п'ятеро людей і ще п'ятеро поранені. Очевидно,  на такі речі, як нестатутні стосунки, необхідно було звернути увагу вже давним-давно. Так само як і організувати ретельну перевірку процедури проходження новобранцями медкомісії. Зокрема, як проводиться психіатричне дослідження призовників.

Ще одне важливе доповнення. Якщо кричущі факти систематичних знущань, самогубства та спроби самогубств у військовій частині справді були, то, швидше за все, бійня, подібна до тієї, яку влаштував Артем Рябчук, була лише справою часу. І організувати її міг би будь-хто з військовослужбовців - зовсім не обов'язково саме той, хто зараз сидить на лаві підсудних.

Щобільше, питання треба ставити значно голосніше і говорити про всю систему військової служби. Адже ні для кого не секрет, що частина, де служив Рябчук, далеко не єдина і не унікальна.

Дідівщина сьогодні є моторошним пережитком радянського минулого, коли випадки, наприклад, із солдатом Артурасом Сакалаускасом, який у 1987 році в результаті знущань застрелив 8 товаришів по службі, здавались нормою. Але з того часу, кажуть невиправні ідеалісти, ми понад 30 років живемо не в тоталітарній, а в демократичній державі, а тому, мовляв, і армія у нас вся така геть демократична та толерантна. На жаль, ці наївні вигадки з легкістю перекреслюють фатальні постріли з автомата, які Артем Рябчук здійснив аж ніяк не в СРСР 1987-го року, а в Україні 2022-го.

На головного фото: Рябчук під час суду. Фото: kanaldom.tv