Депортація українців до Сибіру

Операція "Захід" розпочалася 21 жовтня 1947-го. СРСР депортував із західних областей України понад 76 тис. людей.

Підставою для депортації слугував наказ уряду "Про виселення з західних областей УРСР до північних і східних областей Росії членів родин "ОУНівців" та активних бандитів, заарештованих і вбитих у боях". На засіданні МДБ були присутні Микита Хрущов і Лазар Каганович. Акцією геноциду хотіли позбутися "потенційних ворогів радянського ладу" і знищити український визвольний рух. Про це повідомляє Газета.ua

Депортація охоплювала Волинську, тодішні Дрогобицьку та Станіславську - тепер Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Тернопільську й Чернівецьку області. Керував нею заступник міністра внутрішніх справ УРСР Микола Дятлов. Майно депортованих оцінювали та передавали за багаторічний викуп колгоспам і біднякам.

Першу групу родин "ворогів народу" відправили до вугільних копалень, колгоспів і лісопилень Сибіру о шостій ранку. Загалом за добу у "телячі" вагони посадили понад 26 тис. родин - 18 тис. чоловіків, 35 тис. жінок і 22 тис. дітей. Усім їм заборонили повертатися на батьківщину. Близько 2 тис. людей дізналися про таємну акцію раніше і вони врятувалися.

Радянська довідка називала цифру 77 тис. депортованих. У документах українського підпілля стояла цифра у 150 тис. людей.

Уряд УРСР прийняв таємну постанову "Про порядок використання земель і майна, залишених після виселення сімей націоналістів і бандитів" 15 жовтня 1947-го. Стосувалася Західної України. Документ легалізував грабіж українців на користь радянських колгоспів і пропагандистських установ. Менш ніж за тиждень після прийняття документу розпочнеться найбільша в історії депортація жителів Західної України.