День святого Миколая - традиції та прикмети

19 грудня відзначають День святого Миколая. Батьки дарують своїм дітям ласощі та іграшки. Не байдужі опікуються сиротами та знедоленими дітьми, даруючи їм подарунки.

Св. Миколай опікується воїнами, водіями і мандрівниками, допомагає бідним у скруті, вважається покровителем дітей та студентів, моряків, торговців та лучників.

В народних переказах святий Миколай боронить людей перед стихійним лихом, а найбільше на воді. Всі одеські рибалки в своїх куренях мали образ святого Миколая. Виходячи в море на промисел, рибалки завжди брали з собою образ святого чудотворця.

В цей день спостерігають

Який день на Миколу зимового, такий і на Миколу літнього.

У кожному році два Миколи: до першого Миколи не буває холодно ніколи, а до другого Миколи не буває тепла ніколи.

Як впаде великий іній - на гарний врожай хліба.

Як на Миколу піде дощ, то врожай на озимину.

Морозяний день - на уроду хліба й городини.

З цього дня підходять другі морози - Миколині: "На Студеного Миколу снігу навалить гору".

Якщо в день Миколая замітає слід, дорозі не стояти від Миколи до Різдва (7 січня).

В цей день в Різдвяний піст у православних християн робиться послаблення посту - дозволяється вживання риби і вживання вина.

Не можна лаятися і під забороною важка фізична праця.

Колись у цей день варили пиво, скликали гостей, гуляли, веселилися. А по обіді запрягали найкращі коні в "козирки" і з піснями та веселими вигуками їздили навколо села - "бо треба ж знати, чи слизький сніг цього року випав!"

На Харківщині існував звичай святкувати триденні Миколині святки, на які варили кутю і узвар, щоб у наступному році забезпечити врожай на жито й плоди.

На Поділлі хто першим прийде зранку до хати, той буде першим "полазником". "Полазами" вважаються чотири дні в році: Введення, Миколая, Анни і Різдво або Новий рік. В ці дні також першим перейти подвір'я має господар, не хто інший. Кожен господар встає в цей день раніше, ніж звичайно, і йде дати худобі їсти. Прийшовши до хліва, поздоровляє словами: "Дай, Боже, добрий день, щобись худібонька здорова була та й я з тобою ще й зі своєю жоною!"

На Київщині хазяїн, прийшовши цього дня із церкви, брав миску зі свяченою водою, паляницю з грудочкою солі, квача з різного зілля, ішов кропити господу, худобу та збіжжя, примовляючи: "Святий Миколай, помилуй та сохрани нас від усякого лиха!".

У Християнстві шанують святого, який жив у другій половині III століття. Миколай народився в місті Патари в Лікії - Мала Азія, в сім'ї благочестивих батьків, відрізнявся любов'ю і співчуттям до людей, допомагав убогим і знедоленим, роздаючи майже всі свої гроші і залишаючи собі лише найнеобхідніше. За лагідність і доброту Миколай здобув величезну любов народу.

Він здійснив подорож до Єрусалиму. Досягнувши стародавнього міста, святитель, зійшовши на Голгофу, подякував Спасителю і обійшов всі святі місця, поклоняючись і творячи молитву. Є переказ, що під час відвідин святих місць Палестини святитель Миколай побажав одного разу вночі помолитися в храмі, підійшов до дверей, закритих на замок, і двері самі відчинилися, щоб Обранець Божий міг увійти в храм.

Повернувшись в Лікію, святий хотів піти від світу в Сіонську обитель, але Господь сповістив про інший шлях, що чекає його: "Микола, чи не тут та нива, на якій ти повинен принести очікуваний мною плід. Йди звідси і піди у світ, до людей, щоб прославилося в тобі ім'я моє!".

Помер Миколай в 345 році. Церква канонізувала його, і в наш час в багатьох будинках моляться цьому святому в горі і радості, а малюки щороку в день Святого Миколая отримують подарунки.

Але головне - дітлахи вчаться добру і любові до людей, щоб потім передати цю непорушну традицію своїм дітям.