День Побєдобєсія в Каховці

День перемоги над нацизмом у Другій світовій війні у Каховці пройшов у кращих традиціях застійних брежневських часів.

“Першою хвилиною миру” 8 травня о 23:01 біля Вічного вогню каховчани вшанували пам’ять усіх загиблих у Другій світовій війні.

Вперше такий захід провели минулого року. Тоді на нього прийшли 8 чоловік, тепер – у десятки разів більше.

Вперше при проведенні офіційних заходів біля Вічного вогню згадали усіх українців, які воювали з окупантами.

-Мене й досі питають, чому в СРСР День перемоги у Другій світовій війні відзначали 9 травня, а не 8 травня, як у всьому світі. Доводиться нагадувати, що 7 травня 1945 року у французькому місті Реймс було підписано акт про безумовну капітуляцію націонал-соціалістичної Німеччини, де було зазначено, що вона припиняє війну саме 8 травня о 23:01. Сталіну це не сподобалося і він наполіг, щоб повторний акт про беззастережну капітуляцію Німеччини був підписаний знову. Це сталося 8 травня у берлінському передмісті Карлсхорст. За московським часом це було вже 9 травня, і нас виховували, що саме цього дня закінчилася Друга світова війна, – зазначив виконуючий справами виконавчого комітету Каховської міськради, історик за освітою Віталій Чернявський.

Він також нагадав, що у війні загинуло 65 мільйонів чоловік, у тому числі 8 млн. – українців, які воювали у Червоній армії, в УПА, в арміях США, Канади та інших країн. “В ці хвилини і дні кожен із нас повинен собі сказати, що ми є тут, тому що їх нема,” – доповнив Віталій Чернявський.

Власне, на цьому офіційні заходи у Каховці варто було б завершити. Адже те, що почалося наступного дня коротко можна охарактеризувати так – “побєдобєсний карнавал” у добрих традиціях часів “великого вождя всіх часів і народів” Леоніда Іліча Брєжнєва.

9 травня урочистості почалися з традиційної ходи, яка стартувала від дубів у центрі міста. Як і минулого року по всьому місті переважали українські прапори, практично не було помітно партійної символіки і звичної для минулих десятиліть вакханалії комуністів, Партії регіонів і всіх їх прибічників, які намагалися привласнити собі перемогу над нацизмом.

Вперше абсолютно всі промовці на мітингу говорили українською (хоча майже всі читали тексти з папірців). В усьому ж іншому, здається, сценарій не переписували багато років.

Наприклад, символічну “Книгу пам’яті” доручили нести чомусь ветеранам окупаційної війни Радянського Союзу в Афганістані.

Оскільки в Каховці залишився лише 31 учасник бойових дій у Другій світовій війні, на місцях, які колись були призначені для ветеранів, тепер сиділи здебільшого “звичайні” каховчани.

Відмінність цьогорічних урочистостей: на трибуну не вийшла відома своєю антиукраїнською позицією і вкрай поганими знаннями історії Другої світової війни голова Каховської міської ради ветеранів Алєксандра Дарьїна. За словами міського голови Андрія Дяченка, представникам ради ветеранів керівництво міста погодилося надати слово при одній умові – якщо ті не будуть виступати з антиукраїнськими закликами. Ті відмовилися. Алєксандра Дарьїна під час промов спочатку стояла неподалік від трибуни, а потім десь зникла.

Проте її прибічниці зайняли одне з центральних місць на площі і простояли там усі 35 хвилин урочистої частини заходу:

Траплялися й ті, хто долучився до російської пропагандистської акції “Бессмертный полк”, організованої країною-окупантом. Ці люди не посоромилися прийти у футболках з відповідною символікою.

Дехто не посоромився прийти з фотографією родичів, які воювали в військах НКВД:

Міський голова Андрій Дяченко у своїй промові нагадав, що вже чотири каховчанина загинули у нинішній, новій війні з окупантом. Але чомусь не наважився назвати їх поіменно.

Заступник Каховського міськрайонного військового комісара Радислав Виноградов зачитав, зокрема: “Головний негатив війни – це людські втрати. На жаль, і сьогодні кожен день гинуть наші військові в війні з дивною назвою АТО. Певен, що наші військові здолають ще одного агресора і святкуватимуть перемогу!”

Представник Московського патріархату, єпископ Новокаховський і Генічеський УПЦ Філарет у своїй промові зауважив: “Хочу побажати вам всім миру. А мир це не просто відсутність війни. мир – це коли війна припинилася в серці. Мир – це коли ти можеш бачити в тому, хто стоїть поряд з тобою, людину. Мир – це коли ти можеш любити. Якщо ж ми не зможемо бачити миру в собі, тоді на нас чекає страшне майбутнє”.

На жаль, під час заходу каховчани продемонстрували незнання Державного Гімну України. А дехто взагалі проігнорував його виконання. Цікаво, навіщо тоді всі ці люди прийшли в цей день у сквер до Вічного вогню?

Вшанувати пам’ять полеглих у Другій світовій?

Чи пригоститися кашею і водкою в пластиковому стаканчику?

Черга за кашею була чималенька:

Але кидалося в очі те, що, як і в усі попередні роки “фронтовий привал” від міста абсолютно проігнорувала вже згадувана керівниця Каховської міської ради ветеранів Алєксандра Дарьїна. Мабуть, вона гидує ветеранами, які зібралися біля “ветеранської каші”. Як би там не було, але останні залишилися без привітань офіційної ветеранської організації.

Проте й без Дарьїної там було весело:

Ще одна, “альтернативна” “ветеранська каша” за традицією була організована біля гармати. Там теж було багато бажаючих її скуштувати:

Дітям теж було чим зайняти себе:

Головним організатором “альтернативної каші” є місцевий підприємець, власник нічного клубу Андрій Пенізов.

Судячи за розвішаними ним (або його представниками) банерам, Друга світова війна почалася в 1941 році. Хоча кожна дитина знає, що на українських землях, як і для всього світу почалася вона у 1939 році.

Можливо, ті, хто загинув у боротьбі з окупантами між 1939 і 1941 роками для таких як Пенізов не є героями і не є гідними поваги борцями з нацизмом. І всіх їх можна зі спокійною душею забути, різом із їх подвигами.

Місцеві кафе теж підготувалися до 9 травня. Від відвідувачів усіх вікових категорій у них сьогодні не було відбою:

Дехто заклик випити сприйняв абсолютно буквально. Деяких п’яних 40 і 50-річних “ветеранів” довелося “евакуювати” з місця проведення публічних заходів ще до їх початку.

Свої “фронтові 100 грам” могли пригубити і в Каховській міській раді ветеранів, яку легко було помітити завдяки червоному прапору, просунутому в клітину перед входом до “святая святих” місцевих комуністів. Як трохи пізніше заявить очільниця цієї організації Алєксандра Дарьїна, це- той самий прапор, який “водрузили 2 мая 1945 года в Берлине”. Гарно зберігся прапор за 72 роки, нічого не скажеш:

Єдине, що, власне, мене цікавило від госпожі Дарьїної – чому вона проігнорувала свято 9 травня і не підійшла привітати ветеранів. Ось що вона мені відповіла:

Трохи пізніше з вулиці можна було побачити, як у раді ветеранів хтось чіпляє комуністичну символіку:

Там відбувалося щось дивне. Люди явно прийшли в публічне місце не чай пити і не згадувати всіх загиблих:

Трохи згодом разом із членом виконавчого комітету Каховської міськради Галиною Захарченко ми підійшли до приміщення ради ветеранів, аби побачити що там відбувалося на власні очі. Побачили ми ось що:

Неподалік був помітний “іконостас”, під яким, вочевидь, представники організації в своєму вузкому колі святкували День перемоги над нацизмом:

Не знаю, як їм закуска і водка не ставала поперек горла під портретом Сталіна – який разом із “вірним другом радянського народу” Гітлером розв’язав Другу світову війну і окуповував країни Європи. Під портретом Жукова – бездарним “маршалом”, винним у гибелі сотень тисяч воїнів Червоної армії. І під скульптурою Лєніна – одного з найбільш жорстоких терористів-теоретиків і терористів-практиків ХХ століття.

До речі, “ветеранська організація” теж не в курсі, коли почалася Друга світова війна. Загиблих в перші її роки вони шанувати не звикли. А навіщо?

Утім, коли присутні в “раді ветеранів” побачили нас, вони почали виганяти “непрошених гостей” геть. Водночас Алєксандра Дарьїна висловлювала обурення, що представники влади не прийшли привітати її і інших “ветеранів” “зі святом”.

-А де тут ветерани? – здивувалася Галина Захарченко.

-Ну, я ветеран! – відповів якийсь чоловік.

-Да! Ему 80 лет! И здесь все заслуженные ветераны! – продовжили інші.

-80 років? Так війна закінчилася 72 роки тому! Ви що, смієтеся? – не зупинялася Галина Захарченко.

-Ну і шо! – відрізали “ветерани” з “ветераншами”.

Також Дарьїна заявила автору цих рядків: “Так хочется, Батурин, тебе, зафиксируй: принародно плюнуть в рожу! Чтобы ты умылся за все те пакости которые ты делаешь против народа!”

А поки “ветерани” відзначали 8 і 9 травня в своєму вузькому колі, буквально поряд із ними у сквері відбувалася фотовиставка, організована студією “Фото-Чиз”. На жаль, крім дружнього застілля під портретами маньяків і масових вбивць “ветеранська організація” нічого не спромоглася зробити в ці дні для жителів міста і для пам’яті про Другу світову.