Дачний сезон скасовується. Природоохоронець Іван Мойсієнко про підтоплення дач
Для херсонців дачі — це щось особливе. У жодному місті України немає нічого подібного.
Природна дельта Дніпра з багатьма островами, забудованими дачами — це справжня родзинка Херсонщини. Свого часу навіть просувалася ідея розвивати херсонські дачі як одну з туристичних цікавинок регіону. А зараз чи не всі вони під водою...
Пролив світло на те, що зараз відбувається з дачними ділянками херсонців і до чого нам готуватися в майбутньому, один із дачників, відомий як науковець та природоохоронець, професор, завідувач кафедри ботаніки Херсонського державного університету Іван Мойсієнко.
І перше, на що звернув увагу Іван Іванович, що це питання стосується чи не кожного другого херсонця:
«Я десь зустрічав цифру, що загалом в плавнях Дніпра, навколо Херсона, було роздано 100 тисяч дачних ділянок. Не всі побудувалися, частина дач зруйнувалася, хтось купив дві-три ділянки зробив одну велику. Але якщо навіть третина ділянок зайнята дачами — то це вже 30 тисяч дач! Мати будинок на березі річки, на острові — це можуть собі дозволити взагалі дуже багаті люди. А в нас, в принципі, кожен третій херсонець, мабуть більше — кожен другий херсонець, мав дачу в плавнях».
Іван Мойсієнко розповідає, що зараз на дачах у плавнях Дніпра ситуація дуже погана. Всі дачі підтоплені, мінімум перший поверх затоплено, у найнижчих місцях затоплено і другий поверх. І треба врахувати, що більшість дачних будівель усе ж одноповерхові. І навіть якщо дачі розташовані на високих островах, наприклад, на Великому Потьомкінському, все одно їх висоти недостатньо, щоби уникнути підтоплення.
Зрозуміло, що всі ідеї щодо дач у просуванні Херсонщини як туристичного регіону завмирають на дуже великий час, якщо не назавжди, і якщо й повернуться до неї, то не скоро.
«Про Вилкове на Дунаї знає вся Україна, і туди їздять на екскурсії. Але це ж маленьке село. А наші дачі — це Вилкове, помножено на тисячу! Тобто справжня українська Венеція — це не Вилкове, а наші дачі на островах. І це був би наш туристичний клондайк», — каже природоохоронець.
Іван Мойсієнко вважає, що багато дач, особливо старих дерев'яних, які належали херсонцям поважного віку, навряд чи будуть відбудовуватися. Цегляні будівлі, якщо там довгий час стоятиме вода, потребуватимуть капітального ремонту, на який в умовах війни в людей просто немає коштів. Є ще один нюанс: не всі дачні споруди офіційно оформлені, «на папері» дачі існують виключно у вигляді земельних ділянок, тобто про компенсацію в таких випадках можна навіть не мріяти. Тож весь капітальний ремонт дачних будівель ляже виключно на плечі господарів таких дач і, ймовірно, багато з них просто відмовиться від нього.
Ще одна важлива функція дач — суто господарська: люди вирощували тут городину, багатьох саме дачі рятували в скрутні часи. Іван Мойсієнко вважає, що про городництво на дачах треба буде забути, як мінімум на цей сезон. Причина — сміття, яке вода змиває на своєму шляху:
«Ви уявляєте: усе, що плаває, зараз несеться сюди й буде частково виноситися в море, а частково осяде на дачних ділянках. Усе, що було в туалетах — також. І якщо вода на дачах буде стояти якийсь час, разом із цими фекаліями, напевно, будуть розвиватися якісь хвороботворні, патогенні бактерії. Тому це теж питання, наскільки це безпечно буде, розумієте, там щось вирощувати найближчий час. Тому я думаю, що треба повністю закривати в цьому сезоні своє городництво, навіть після того, як стече вода».
Ще одна причина не кидатися працювати на дачах — небезпека для життя. Треба спочатку відігнати ворога з лівого берега, звільнити нашу територію — бо всі пам’ятають, як росіяни розстрілювали дачників, коли їх евакуйовували.
І насамкінець трохи позитиву: до побоювань, що вода змиє родючий шар ґрунту, професор ставиться скептично, бо земля вже не гола: усе або засаджено, або заросло бур'янами, і цей рослинний покрив буде тримати землю.
