Деоккупація Донбасу вже почалася. Не тільки із звільнення територій, а насамперед із звільнення свідомості. Вона вбудувалася в щоденний розклад тисяч людей.
Про це говорить ініціатор громадського руху "Деокупація. Повернення. Освіта", письменниця і вимушена переселенка Олена Стяжкіна, стала співавтором книги "Порода". Це збірка про те, що Донеччина і Луганщина — це Україна, повідомляє fakty.ua
"Книга про те, що у "Донбасу" немає вже набившого оскому специфічного "голосу", який треба обов'язково почути. Там є голоси, але різні. Згодні, і не згодні один з одним, темпераментні і тихі, готові до заперечення всього і вся або схильні до консервативної класики. І точкою згоди є розуміння того, що Донеччина і Луганщина — це Україна. Ми будемо тут жити і повертатися сюди, щоб заново створювати зруйновані міста і села", - каже Олена Стяжкіна.
За словами письменниці, деоккупация — не проект. З одного боку, це стратегія, з іншого — громадський рух.
"Якщо люди роблять щось важливе, потрібне на звільнених і прифронтових територіях Донеччини та Луганщини, то вони стають частиною загальної стратегії повернення. І саме так це треба розуміти і пояснювати, в тому числі і нашим європейським колегам, які іноді пропонують дуже дивні проекти "примирення" і "громадянського порозуміння", заперечуючи тим самим факт захоплення россіянином Гіркиним і його "поребриками" українських Слов'янська, Краматорська, інших міст і сіл".
Створення військово-цивільних адміністрацій — реальний, діючий вже зараз досвід деокупації.
"Вибори в муніципальні органи влади, що пройшли на прифронтових територіях, відсутність такого пафосного і марного органу, як обласна рада, протидію громадянського суспільства деяким мерам, які намагаються відродити феодальний стиль правління — усі важливі і суттєві кроки цього процесу. Саме процесу, про його підсумки поки говорити рано".