Батьки можуть назвати дитину Z148, це нормально - Міністр юстиції

Міністр юстиції Денис Малюська розповів про проблеми при реєстрації новонароджених дітей, про незвичайні фото на сторінці міністра і про те, як чиновник відпочиває після роботи.

- Свого часу в Україні розгорілося бурхливе обговорення, мовляв, Мін'юст може заборонити батькам називати дітей нестандартними іменами. Нібито, причина в тому, щоб потім дитина не страждала від свого незвичайного імені. Проясніть ситуацію.

- Ці побоювання я чув неодноразово, але з реальними прикладами не стикався. Це консервативний підхід, характерний для системи. Офіційна позиція така: обмежень на присвоєння імені не існує. Яке ім'я подобається батькам, так вони можуть і називати дитину. На місцях органи реєстрації можуть відмовляти від того, що вони вважають нерозумним і неправильним. Але не органам реєстрації вирішувати, яким буде ім'я. Моя особиста думка: якщо батьки хочуть назвати дитину Z148, то мають на це право, і це нормально.

- Тобто, в імені допустимі і цифри?

- У тому-то й справа, що це питання законом не регулюється. Закон говорить, що ім'я вибирається батьками за їх згодою. Я підозрюю, що в органах реєстрації можуть сказати, що Z148 – не ім'я. Але що таке ім'я – визначення немає. Обмеження можуть бути лише в суміжних сферах і процедурах, наприклад, в порядку заповнення паспорта, де цифри або іноземні літери неприйнятні. Сам юридичний аспект цікавий і потрібно буде продумати, як врегулювати його. Батькам дітей можу сказати: сміливо вимагайте реєстрації того імені, яке вибрали ви. Але при цьому потрібно пам'ятати про всіх можливі неюридичні наслідки.

- З якими проблемами до вас звертаються люди, які потребують допомоги?

- З безліччю різних питань. Наприклад, чимало скарг у сфері державної виконавчої служби. Є скарги і від співробітників, є прохання роз'яснити законодавство. На жаль, мало хто розуміє, що у нас по всій країні є Центри безкоштовної правової допомоги, в яких кожен може безкоштовно отримати юридичну консультацію, а певні категорії громадян – і юридичний супровід судових справ. Для цього держава платить адвокатам, юристам.

- Денисе Леонтійовичу, давайте поговоримо про особисте. Чи був якийсь із робочих днів рекордним за тривалістю?

- 80% своїх управлінських рішень і вказівок я здійснюю через мобільний телефон. Він у мене не замовкає. Це сучасні реалії. Зараз перебування в кабінеті не говорить ні про що. Зазвичай, у нас наради в Кабміні починаються о 8-й ранку, або ж до 8:30 я вже у себе в міністерстві. Було, звичайно, і таке, що весь склад Кабміну працював до 3-ої ночі, узгоджуючи документ з "Нафтогазом". Не розходився ніхто. Такий режим – це нормально. Суботи я гарантовано проводжу на роботі. У моїй сім'ї така ж історія. Наприклад, діти ходять на різні гуртки і додаткові заняття.

- Нещодавно на своїй сторінці в соцмережі Ви опублікували два фото, що привертають увагу. На одному з фото Ви сиділи на столі. На другому фото було зображено Ваше взуття на столі. Підписані фото були так: "Тримаємо інтригу". Розкажіть передісторію цих знімків.

- Передісторія проста. У мене був пост в соцмережі, в якому я розповів про підсумки роботи нашої команди за перші 100 днів. Фото були опубліковані для привернення уваги. Адже пост був не дуже цікавим для тих, хто не спеціалізується на такій інформації. Реакція була несподіваною, виявилося, що у нас занадто консервативне суспільство. Але я досяг бажаного результату, після цього я зробив це фото своєю аватаркою в соцмережі. Стосовно фотографії туфель на столі, то вона була зроблена після медійної атаки на мене. Прозвучали думки, що, мовляв, я подав у відставку через низьку зарплату. Я зробив з цього додатковий медіапривід – я пішов, а туфлі залишилися.

- У вас з дружиною четверо дітей – троє дочок і син. Є час займатися сім'єю?

- Майже немає. Нормально спілкуємося з ними вранці, коли я їду на роботу, а вони – до школи. Єдине, що рятує, – вони активно проводять свій час. Їх частенько вдома не буває (Посміхається. – Авт.). Буває і таке, що вечорами приходять до мене і чекають в окремій кімнаті, коли я звільнюся, і після цього ми разом їдемо додому. Повністю вихідного дня теж практично немає. Уривки... Але все ж намагаюся в ці проміжки знаходити час для спортзалу і перегляду прямих трансляцій з Метрополітен-опера або лондонського Національного театру. Це відпочинок для душі.