«Ан Т-Р-Акт», «Альтанка», Ніна Паламарчук і діти, які гуртуються навколо поезії

Поетичний арт-фестиваль «Ан Т-Р-Акт», що проходить у Херсоні з 2008 року, цьогоріч розпочався з презентації альманаху, до якого увійшли нові твори 111 авторів з усієї України.

Старт «Ан Т-Р-Акту 2020» відбувся в Херсоні 4-5 липня — як завжди, неформально та весело. Незважаючи на аномальну спеку, встигли і пройтися творчим маршрутом по парку «Херсонська фортеця», і музично-поетичну програму (презентацію альманаху як таку) влаштували. До херсонських поетів долучились брати по перу з Житомира, Києва, Миколаєва, Одеси та Черкас.

Але найчисленнішим і найнепосидючішим виявився творчий десант із сусіднього міста - кілька вихованців гуртка літературної творчості «Альтанка» дитячого центру позашкільної роботи Корабельного району Миколаєва. Звісно, на чолі з керівницею гуртка Ніною Паламарчук.

Вихованці гуртка літературної творчості «Альтанка» на фестивалі «Ан Т-Р-Акт» у Херсоні 

«Альтанка» не вперше приїздить на фестиваль до Херсона, тож організаторка «Ан Т-Р-Акту» Ольга Швець трохи розповіла про гурток. Виявляється, під крилом Ніни Паламарчук є багато проблемних підлітків, а заняття гуртка часом нагадують сеанси психотерапії. Результатом стають дуже живі невеликі експериментальні твори.

Але давайте дізнаємось про все з перших вуст, слово - Ніні Миколаївні Паламарчук. Говорили про дітей, про фестиваль, про поезію... 

Керівниця гуртка гуртка літературної творчості «Альтанка» дитячого центру позашкільної роботи Корабельного району Миколаєва Ніна Паламарчук

 Пані Ніно, серед ваших вихованців справді багато «складних» дітей?

Вони дуже різні, з різних сімей. Загалом, позашкільна освіта займається тим, що залучає дітей не до блукання вулицями, наркотиків-алкоголю, а до цікавого часу, який вони можуть провести доглянуті, навчаючись чомусь новому і реалізуючись у цьому житті. Так, наші дітки фактично отримують освіту, яка дає їм шлях далі. У нас багато дітей вступили до КНУКІМ, тобто, пов’язали своє життя з культурою — це і режисура, і менеджмент, і шоу-бізнес, і гуманітарії, у нас є і ті, що вступили до університету Шевченка, навчаються у Львові. Це відкриває їм власний талант і дає орієнтири в житті.

Як довго ви керуєте гуртком?

Саме в дитячому центрі позашкільної роботи я працюю п’ятий рік.

І вже такі досягнення? Круто.

Дякую. Коли я переїхала в Миколаїв, я почала там працювати, до того в мене був гурток у місті Житомирі — просто гурток, факультатив при школі, там у нас теж були свої досягнення. Звісно, що в Миколаєві ми розгорнулися уже по повній: дітки беруть місця на всеукраїнських фестивалях, власні проєкти організовують. Це вже другий набір, перший випуск — це практично готова команда молодих поетів. У нас дві дівчинки були номіновані на премію Аркадія Драгомощенка в минулому році — не виграли, звісно, але сам факт! Публікації були неодноразово у різних виданнях сучасної поезії, у журналі, по різних фестивальних альманахах.

Що дітей тягне до вашого гуртка?

Як би ж я знала! Часом самі з дітьми сидимо і думаємо: от чому ти залишився? Різні причини. Хтось прийшов за дружбою — йому самотньо. Хтось тому, що вже писав вірші, йому хотілося десь розвиватися, побачив, що є таке поняття, як актуальна поезія, подивився, закохався в неї. Дуже велику роль відіграє здивування. Тобто, ми читаємо не лише Пушкіна та Шевченка, а читаємо сучасних поетів — діти дивуються, що є поет не бабуся-дідусь, ще живий — ого! — і пише дуже цікаво, незвично.

І кого з сучасних полюбляють найбільше?

Від Лєни Герасим’юк до Жадана — це самий лайт. Читають дуже-дуже різне. Я намагаюся, щоб вони читали окремо, щоб списки читання не були однаковими. Тому що це група: вони пишуть разом, вони читають один одному тексти, вони впливають одне на одного. Тому ми намагаємося зі старшими дітками скласти окремі списки читання для кожного.

Тобто приходять діти різного віку?

Загалом, у мене займались діти другого-третього класів, але я з пересторогою ставлюся до цього, бо треба набирати окрему групу. Ми набирали групу меншу, 4-5 клас, - це зовсім інше навчання: це розвиток мовлення, це ігри, а з цими все серйозно. Вони вивчають не тільки, що таке метафора та епітет, вони вже займаються більш складними питаннями. Минулого року я їм дала тему, і вони дуже круте відкрите заняття підготували по Паулю Целану — надзвичайно красиве, з окремим дослідженням, власними темами, дівчата навіть зробили футболочки з тезами з Целана і малюнками. Принаймні, дітям цікаво.

Як часто приїздите на «Ан Т-Р-Акт»?

З цими дітками - другий рік, і до цього двічі. Тобто, кожен рік намагаємось вибратися в сусіднє місто для того, щоб взяти участь у фестивалі, бо фестиваль веселий, цікавий.

Отримав перехідний “чарівний череп” - читаєш свої вірші

Чи готують вони до фестивалю щось особливе?

У нас завжди є підготовані добірки. Ми протягом року пишемо цикли, добірки, які будуть іти на різні фестивалі.

І як діти сприймають «Ан Т-Р-Акт»?

Це можливість побачити щось новеньке, можливість почитати на люди, себе показати, на інших подивитись. Звісно, дітям подобається. Чому б не з'їздити на фестиваль? Тим паче, він поруч, тим паче, він у такому форматі, дуже вільному, невимушеному проходить. Так, дітям подобається. Отакі поїздки затримують дітей. Це ж весело — сидіти з друзям на карематику, читати віршики, пити водичку. Звісно, їм до душі такі колективні поїздки, колективні справи. 

  Учасники фестивалю «Ан Т-Р-Акт» йдуть творчим маршрутом по парку «Херсонська фортеця»

Чи відчуваєте ви гордість за те, що змінюєте долю складних дітей?

Це складне питання. Справа в тому, що в мене гордість за кожну дитину. За те, що вона має якісь досягнення — якщо не поетичні, то в соціалізації, якщо не в соціалізації — то поетичні. А сказати, що я ось так загострююсь, що діти зі складних сімей отримують освіту — ура-ура, яка я молодець! — мені цього не хочеться. Я вважаю, що будь-яка дитина достойна кращого майбутнього. І треба розуміти, що вихідні данні у всіх різні, шлях у всіх різний, але якщо їх поєднала зараз поезія, буде класно, якщо коли-небудь вони в майбутньому будуть дружити на цьому ґрунті. І от, напевно, за це і буде моя гордість, що вони все ще будуть спілкуватися, все ще будуть тримати юнацьку дружбу, і я буду цьому дуже рада. 

І хто ж це вигадав, що поезія вмерла? Діти навколо поезії гуртуються, фестивалі проходять. До речі, липневі зустрічі — то тільки початок цьогорічного «Ан Т-Р-Акту». Попереду – інші «зупинки» у різних місцях, які завершаться 22 серпня в Києві.

Від спеки рятує весела парасолька та поезія морської тематики. Свої вірші декламує організаторка поетичного фестивалю «Ан Т-Р-Акт» Ольга Швець

${gallery:618de0484120a52b0bacfc04fe92970d}