ЄСПЛ: Будь-які показання, добуті під примусом, неприпустимі

На жаль, Україна є однією з країн-лідерів за кількістю заяв, що надходять до Європейського суду з прав людини (ЕСПЛ).  І вже прийнято досить багато рішень, у яких дії державних органів визнавалися такими, що призвели до порушення гарантованих Конвенцією прав, у тому числі, статті 6 - права на справедливий суд.

Коментує Олена Старюк, керівниця громадської приймальні благодійної організації «Фонд милосердя та здоров’я».

Зокрема, таким є рішення по заяві № 10705/12 «Ушаков та Ушакова проти України», що ухвалено 26 травня 2015 року.

Історія харків’янина Сергія Ушакова розпочиналася в 2008 році.

Міліціонери знайшли тіло пенсіонера, з яким у Сергія була суперечка щодо спадщини на будинок. Підозрюваного затримали разом з дружиною Ганною, та всю ніч їх били і катували. Від нього вимагали зізнатися, а від Ганни - дати свідчення проти чоловіка. На тілі Ушакова залишилися численні побої. За його скаргою відкрили кримінальне провадження щодо міліціонерів, після чого, як розповідає Ушаков, правоохоронці вимагали від нього написати заяву, що він не має до них претензій. Справа харків'янина неодноразово проходила кілька інстанцій, в результаті йому винесли обвинувальний вирок - 14 років в'язниці.

Ушакови звернулися до Європейського суду з прав людини 2 лютого 2012 року з заявою про те, що зазнали жорстокого поводження з боку працівників міліції, та що на національному рівні з цього приводу не було проведено ефективного розслідування. Також Сергій скаржився, що було порушено його право на правову допомогу та право не свідчити проти себе.

Уряд все заперечував, але Європейський суд прийшов до висновку, що вищевказані права заявників були порушені.

У своєму рішенні ЕСПЛ підкреслив, що принципи права на захист і права не свідчити проти себе - основна складова справедливого судового розгляду. Раціональна суть цих прав пов’язана, зокрема, із захистом обвинуваченого від свавільного тиску органів влади. Попередженню помилок при здійсненні правосуддя та досягненню цілей сприяють статті 6 Конвенції, особливо - дотриманню принципу рівності між органами слідства чи прокуратури та обвинуваченим. Ці принципи викладено  також в справах «Сальдуз проти Туреччини», «Биков проти Росії»,  «Піщальніков проти Poсії». Право не свідчити проти себе передбачає, зокрема, що у кримінальній справі сторона обвинувачення, намагаючись довести вину обвинуваченого, не може використовувати докази, здобуті всупереч волі обвинуваченого за допомогою методів примусу чи пригнічення (рішення у справі «Яллох проти Німеччини»). І ці принципи - міжнародний визнаний стандарт прав людини. Суд також зазначив, що:

«У випадку, коли особу, як це мало місце у цій справі, було засуджено судом за результатами провадження у справі, що не відповідала вимогам Конвенції щодо справедливості, належним способом виправлення такого порушення за загальним принципом може бути новий розгляд, перегляд або відновлення провадження за вимогою заявника (див., наприклад, рішення у справі «Леонід Лазаренко проти України» від 28 жовтня 2010 року)», - цитата з рішення ЄСПЛ у справі «Ушаков та Ушакова проти України».

ЄСПЛ зобов’язав Україну виплатити Сергію і Тетяні Ушаковим 13,5 тис. євро відшкодування моральної шкоди та 5 тисяч євро компенсації судових та інших витрат.

Але за виконання рішення ЄСПЛ щодо перегляду справи судами національного рівня Ушакову довелося боротися близько двох років. Тільки нещодавно  Верховний суд України скасував усі попередні рішення та направив справу до суду першої інстанції на новий розгляд.  

Судова практика показує, що, на жаль, багато представників національного суддівського корпусу через різні причини недостатньо готові до практичного впровадження підходів і позицій Європейського суду в український правовий простір.

Хоча спеціальні норми, присвячені дії принципу верховенства права у сфері судочинства, є і у процесуальних Кодексах. Так, у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України права та свободи людини визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. В цій нормі зазначається й про те, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Подібна норма є і у статті 8 Кримінального процесуального кодексу України, в якій також зазначено про застосування принципу верховенства права у кримінальному провадженні з урахуванням практики ЄСПЛ.

Відповідно до статті 10 Цивільно процесуального кодексу України суд при розгляді справ застосовує Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» прямо зазначено, що завданням суду є здійснення правосуддя на засадах верховенства права та забезпечення кожному права на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Права людини і місцева демократія» за фінансової підтримки Національного Фонду на підтримку демократії (NED). Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Національного Фонду на підтримку демократії.

P.P.S. Безоплатну юридичну консультацію можна отримати в Громадській приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського (колишня Фрунзе), 2, оф. 19. Особистий прийом: вівторок з 10.00 до 15.00. Тел. (0552) 49 60 03, (066) 790 90 21.