Як колишній прокурор став «Бармалеєм»

Маленька Маргарита вважає вітчима рідним татусем.

Він разом із нею радіє її перемогам, дарує омріяні іграшки та речі, заспокоює, коли вона плаче. Навіть коли татусь у відрядженні за кордоном, він все одно щовечора розповідає дівчинці по скайпу казки на ніч. За всі свої шість років «з хвостиком» Маргарита ні хвилинки не жила зі своїм біологічним батьком Андрієм. Вона боїться  «рідну кров», тікає від офіційного батька і називає його Бармалеєм. Але дівчинку, за рішенням суду, примушують зустрічатися з ним щонеділі і спілкуватися по дві години.

Бо батько має право в такий спосіб «брати участь в її вихованні».

Від цих зустрічей, як наприкінці минулого літа офіційно засвідчили два незалежних психологи, у Маргарити вже розвинувся стійкий стрес, який надалі може зруйнувати її психологічне та психічне здоров’я. І чим далі дитина перебуває в такому стресовому стані, тим сумніші можуть бути наслідки. А наслідки, дійсно, стають усе більш тяжкими.

Зокрема, у неділю, 8 грудня, батько вирішив «брати участь у вихованні» в квартирі, де дівчинка проживає з мамою Веронікою, бабусею по маминій лінії та вітчимом. Коли Маргарита побачила в дверях «Бармалея», у неї почалася істерика. Спочатку дитина кричала, що вона не хоче його бачити, махала руками, щоб він пішов. Коли ж батько попри все вирішив зайти в квартиру – втекла до своєї кімнати, заховалася там під стіл, у дівчинки стався нервовий зрив, довелося викликати «швидку».

А державні виконавці  вкотре оштрафували Вероніку на 1700 гривень за те, що вона не змусила дитину 2 години спілкуватися з біологічним батьком.

У неділю, 15 грудня, зустріч Маргарити з батьком організували в дитячому кафе. Вероніка спеціально обрала таке місце, посадила доньку так, щоб та, побачивши Андрія, не втекла. Її бабуся залишилася на вулиці поряд із кафе, щоб не заважати «виховальному процесу». Але дівчинка, як тільки батько сів  до них за стіл, підскочила, стала відштовхувати матір, щоб та її випустила, і втекла на вулицю до бабусі. Вероніка пішла знову заспокоювати та марно вмовляти Маргариту повернутися. А батько… Батько сів за сусідній стіл до представниці виконавчої служби, щоб скласти протокол про невиконання Веронікою судового рішення і про черговий штраф.

Автор відео Ірина Ухваріна

«Війна світів»

Вероніка пішла від Андрія ще до народження доньки, переїхала жити до своїх батьків. Але коли донька народилася, Андрій офіційно визнав її, сам оформив документи на дитину, приніс їх до пологового будинку і передав Вероніці. Та іноді пересилав кошти на утримання дитини.

Офіційно подружжя розлучилося, коли Маргариті виповнився рік (бо раніше за законодавством не можна).

Стосунки між Андрієм та Веронікою склалися вкрай напруженими, неприязними: від взаємних звинувачень та фізичної агресії до звернень зі скаргами в поліцію й до керівників тих установ, де  обоє працювали. 

Тому більшість питань, пов’язаних із визначенням місця проживання, утримання та виховання дитини вирішували через суд.

Суд зобов’язав Андрія щомісячно сплачувати на утримання дитини 1/4 частину від усіх видів заробітку до її повноліття  і ще 1/6 частини на утримання матері до закінчення декретної відпустки.

А Вероніку – не перешкоджати батькові спілкуватися в її присутності з донькою  кожної неділі з 18 до 20-ї години.

Але, як каже Вероніка,  замість того, щоб гратися з донькою, завоювати її довіру та любов, Андрій використовував зустрічі, щоб зробити боляче «колишній». Поки Маргарита була маленькою, вона цього ще не розуміла. Але ж вона дорослішала. Якось під час чергового «виховного процесу», коли разом гуляли на вулиці, дівчинка не витримала, схопила на дорозі гілку й кинулася на батька: «Ти - поганий, не ображай маму!» Після цього Маргарита взагалі не хоче з ним бачитися, уникає зустрічей. Неділя для неї –  найчорніший день тижня. Ранок розпочинається зі сліз та істерик. Її умовляють, переконують, вдаються до хитрощів, аби вона хоча б вийшла на вулицю чи до кафе, де призначене побачення. Але коли дитина бачить батька - тікає нажахана, не розбираючи дороги. Тож останнім часом на ці зустрічі також ходить і бабуся, чекає неподалік, щоб спіймати та заспокоїти онуку.

Полюбити, як стоматолога

На ці зустрічі також ходять представник державної виконавчої служби – щоб зафіксувати виконання/не виконання судового рішення, та адвокат, якого найняла Вероніка. Вони теж спостерігають за тим, що відбувається.

Абсурдність ситуації в тому, що фактично Вероніка ніяк не перешкоджає батькові спілкуватися з дитиною, як це постановив суд. Навіть більше – вмовляє та примушує доньку ходити на побачення. Але  її кожного разу штрафують через те, що спілкування тривало менше.

У результаті Андрій наразі сплачує 1500 гривень (до липня цього року було ще менше, 840 гривень) на місяць аліментів на утримання дитини. А Вероніку щотижня штрафують на 1700 гривень. Скасувати такий штраф можна лише через рішення суду, однак ця процедура доволі тривала. У результаті штрафів накопичилося вже на суму понад тридцять тисяч.

Також на Вероніку відкрито кримінальне провадження за злісне ухиляння від виконання судового рішення стосовно спілкування батька з дитиною, заборонено керувати автомобілем, заборонено виїзд за кордон.

Жінка разом із адвокатом намагалася «достукатися» до батька, домовитися, щоб він не писав скарги на невиконання судового рішення та не примушував виконавців її штрафувати. Але марно. Він заявив, що Вероніка має переконати доньку, що він хороший, щоб та полюбила його. Адже діти теж не люблять ходити до школи чи до стоматолога, але ж – ходять.

Також Вероніка звернулася за допомогою до начальника Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Ярослава Геннадійовича Тюпляєва. Намагалася почути від нього роз’яснення, за що саме її штрафують, у чому її вина? Адже вона ніяк не перешкоджає Андрію зустрічатися та спілкуватися з Маргаритою, а більше щось робити вона навіть за рішенням суду не повинна. Але у відповідь почула майже ті ж самі слова, - про «школу чи стоматолога».

Зверталася до працівників сектору з питань опіки та піклування виконавчого комітету Корабельного району м. Херсона. А там заявили буквально наступне: «А до чого тут інтереси дитини? У вас є рішення суду».

Володар життя

У цій справі змінилося вже з десяток адвокатів, яких родина Вероніки наймала захищати інтереси Маргарити. Змінювалися і співробітники виконавчої служби, які мали слідкувати за виконанням рішення суду. За неофіційною інформацією, когось просто підкупили, щоб «не заважали», на інших «натиснуло керівництво», а хтось просто – «вигорів». Бо дивитися, як «рідний» батько руйнує психіку своєї дитини, а ніяких реальних, законних важелів впливу до нього застосувати не вдається - морально дуже важко навіть стороннім людям.

Впливовість чоловіка пояснюють його родинно-прокурорськими зв’язками. Його батько вийшов на пенсію з посади прокурора, сам Андрій теж був начальником відділу обласної прокуратури (а після звільнення став співзасновником юридичної фірми, товариства з обмеженою відповідальністю «Арма-Херсон»), його рідний брат працював до останнього часу у відділі нагляду за дотриманням законів органами СБУ та державної прикордонної служби в обласній прокуратурі, а тітка – у Генеральній прокуратурі.

Певним чином слова про впливовість Андрія підтверджує й доля кримінальної справи, що була пов’язана з аферами на підприємстві «Херсонська ТЕЦ».

За матеріалами слідства, обнародуваними в Єдиному реєстрі судових рішень, Публічне акціонерне товариство «Херсонська ТЕЦ» та ТОВ «Арма Херсон» уклали угоду про надання юридичних послуг. За свої послуги в 2014 та 2015 роках фірма отримала понад півмільйона гривень. Але роботу, за яку вона отримувала кошти, виконували працівники юридичного відділу ПАТ «Херсонська ТЕЦ». Однак звинувачення посадовим особам ТОВ «Арма Херсон» пред’явлено не було. І цей епізод кримінальної справи до суду не доведено.

А Вероніка – «всього лише» вихователька дитячого садочка.

P.S. На жаль, як сказав заступник директора Херсонського обласного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді Богдан Руденко, - цей випадок для Херсона зовсім не унікальний. Через конфлікти між колишніми подружжями страждає дуже багато дітей. Мінімізувати психологічні травми можна було б за допомогою медіації, щоб батьки сіли за стіл перемовин та знайшли компроміс. Але медіація можлива лише за умови, що обидві сторони цього хочуть.

Наразі на законодавчому рівні фактично немає ніяких механізмів  захисту дітей від подібних стресів. Батька навіть неможливо притягнути до відповідальності за психологічне насилля у сім’ї, бо подружжя розлучене. Та й самої процедури, як визначити та зафіксувати психологічне насилля, не визначено. Поки що суди встановлюють його переважно тоді, коли хтось із членів родини ображає інших нецензурними словами. Але ж «персон» у знущанні – набагато більше.

Ми  спостерігатимемо, як будуть розвиватися події. Адже зараз особовий склад прокуратури значно змінився, - багато хто звільнився з посад, призначили нового керівника. Реформуються й органи юстиції, у тому числі – виконавча служба. І є надія, що нові фахівці пам’ятають, що закони приймаються не заради «букви», а в інтересах дітей. Бо це – наше майбутнє, і від нас усіх залежить, яким воно буде.

P.P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.