Великі справи маленького відділу

Мабуть, один із найнепомітніших відділів Херсонської міської ради — юридичний. Про нього майже не згадують мітингуючі й активісти під стінами мерії. 

Про юридичний відділ важко віднайти  інформацію навіть на теренах інтернету, хоча  в усіх рішеннях міськради, в усіх її документах, що мають вплив на  кожного херсонця, є велика частка роботи саме працівників юридичного відділу. Онлайн-газета «Вгору» вирішила детально розпитати начальника цього відділу Андрія Щербину про те,  чим саме займаються він та його підлеглі.

Андрій Щербина.

— Отже, для чого потрібен юридичний відділ Херсонської міської ради? Чим він займається?

— У відділі є два сектори. Один із них - правового аналізу, що розглядає всі акти, звернення, скарги. Там працює 6 осіб. Троє з них працюють над рішеннями виконавчого комітету та міської ради. Останній, хто ставить свій підпис під рішенням, за яке потім голосують депутати, – це я, начальник юридичного відділу. Ще три людини займаються скаргами та повідомленнями, що надходять до міської ради.

Інший сектор, в якому четверо співробітників, опікується судовими справами.

Також при відділі працює адмінкомісія. Вона розглядає адміністративні протоколи, що  складені відповідними службами. Згідно з Кодексом України «Про адміністративні правопорушення», це протоколи за незаконну торгівлю, торгівлю в невстановлених місцях та порушення правил благоустрою. Протоколи складає відповідна інспекція, а адмінкомісія розглядає їх та приймає рішення, після чого документи надсилає  у виконавчу службу. І виконавча служба стягує  кошти з порушників у міський бюджет. До речі, за рішеннями  адмінкомісії в місті за останній рік було стягнуто майже 118 тисяч гривень. Це за 360 адміністративними справами.

— Це небагато, одна справа в день…

— Можна і  так сказати, але це 360 адміністративних справ, які були вже прийняті комісією. Хоча десь із 30 протоколів тільки 10 направляються на виконавчу службу.

— Чому?

— Тому що 20  складені з порушенням норм Закону України «Про виконавче провадження».

— Що, за стільки років не навчилися їх складати?

— Ні, тут маємо правову колізію. Відповідно до Цивільного кодексу та згідно з Кодексом про адміністративні правопорушення, повинна бути встановлена особа, на яку складається адміністративний протокол. А її встановлюють за паспортом або за будь-яким іншим документом. Наприклад, з’ясували ми  за військовим квитком або за посвідченням водія, що це Петров Іван Іванович. Отже, склали  протокол відповідно до чинного законодавства, направили його до виконавчої служби, сплатили з міського бюджету мито  виконавчій службі — 15 гривень, а виконавча служба розглядає цей протокол та надсилає його назад з посиланням на норми статті Закону України «Про виконавче провадження». А там чітка норма: не тільки прізвище порушника має бути в протоколі, а й ідентифікаційний номер. Але ж, вибачте, торгуючі  не завжди мають при собі навіть  паспорти. У цьому і полягає правова колізія.

Ми вже надсилали листи до Міністерства юстиції та зверталися до депутатів Верховної Ради з проханням уточнити у законодавстві, що для встановлення особи не обов’язково потрібен ідентифікаційний код. Нам відповіли, що Міністерство юстиції вже подало відповідні зміни, і я сподіваюся, що у цьому році вони все ж  будуть прийняті.

— Тобто, тепер можна оштрафувати тільки особу, у якої є з собою є паспорт та ідентифікаційний код?

— Так. Тому сума у майже 118 тисяч гривень, яку стягнули  з порушників, могла б бути  більшою, бо ми всі бачимо, скільки навколо нас яток незаконної торгівлі. Майже на кожній зупинці стоять люди, що продають то рибу, то масло, то ще щось.

— Чим ще опікується юридичний відділ?

— Ми забезпечуємо судовий захист інтересів як міськради, так і міського голови, а також структурних підрозділів, де відсутні юридичні служби. Тобто  займаємося не всіма судовими справами міської ради.  Адже в Департаменті житлово-комунального господарства, Департаменті землекористування та містобудування, Управлінні державного архітектурного контролю є свої юридичні відділи або сектори. Ще у 2012-2013 році створили Юридичне управління при міськраді, де працювали спеціалісти з усіх напрямків. Напрямки ЖКХ, архітектура, земельні питання, освіта –  усі були зібрані в одному місці. Але з 1 січня 2015 року всіх юристів повернули до певних структурних підрозділів, а управління зробили відділом.

Зараз ми маємо багато справ з визнання права власності, порядку спадкування, багато адміністративних справ. Наприклад, помирає власник квартири, а спадщину ніхто не отримує. Тож  рік або два шукаємо родичів чи спадкоємців. І якщо  їх не знаходимо, то це майно через суд переходить у власність територіальної громади. Далі Херсонська міська рада має право вилучити квартиру і передати її в користування  людині з  черги на житло. Це або воїни АТО, або  пільговики, або ще хтось.

І часто буває, що вигулькують якісь родичі, подають позов до міської ради, намагаються довести, що  мають право на цю квартиру: жили у ній квартирі разом із померлим, сплачували комунальні платежі, були майже родичами. Траплялося,  що тридцятирічний херсонець запевняв, мовляв, був чоловіком вісімдесятирічної бабусі й прожив з нею десять років у цивільному шлюбі, тож  має право на її житло.

— І багато шахраїв намагаються привласнити таку нерухомість?

— На жаль, є такі ділки. Наприклад, маємо справу щодо квартири на вулиці Перекопській, 187-А. Яка схема: громадянин десь знайшов інформацію про померлого одинака. І сфабрикував рішення суду, що має право на спадщину. З цим рішенням через нотаріуса  оформив право власності за спадком на це житло.

Ми дізналися про це тільки після звернення до нас родича померлого власника квартири, який  перебував за кордоном. За законом, житло мало б перейти йому, а дісталося шахраєві, який уже встиг його продати.

Потім ми з’ясували, що в Білозерці пропали оригінали свідоцтва на право власності. Їх просто вкрали, підробили печатку, підробили підпис, номер розпорядження. Ми відкрили кримінальну справу, почали в цивільному провадженні з’ясовувати всі обставини. Треба було довести кілька аспектів. По-перше, що це свідоцтво  права власності підроблено, по-друге, що спадкова справа незаконна, по-третє, що спадщина визнана неправильно. І, нарешті, мали скасувати договір купівлі-продажу на майно.

— Якщо квартира перепродана тричі, чи можна її повернути?

— Важко, але у нас були такі випадки, що  повертали! Скасовували всі договори один за одним, а потім вже анулювали фальшиве свідоцтво на право власності.

— Це як із пляжем «Лілея»? Треба скасовувати одне за одним у зворотному порядку права власності на споруди, які там побудовані?

— Так  само. Територія пляжу — це вже земля територіальної громади. Але там є майно, яке  побудовано іншою особою. Вона зареєструвала право власності, і тепер, щоб звільнити цю землю, нам треба довести: майно було споруджено з порушеннями державних архітектурно-будівельних норм або інших законів. Але на той час діяло інше законодавство. Не було обмеження щодо заборони передачі в оренду землі на 100-метровій рекреаційній зоні. Це обмеження законодавчо з’явилося тільки у 2010-2011 роках. А власник майна звів ці будівлі на землі, яка була в оренді — є акти прийняття в експлуатацію, є реєстрація права власності. Також у нього був відповідний термін договору оренди. За цією угодою, він облаштовував земельну ділянку. Якщо пам’ятаєте, тоді  на території пляжу «Лілея» був нічний клуб, павільйони, басейн.

Залишки нічного клубу та будівель на пляжі "Лілея".

Коли ми почали пошуки зачіпок, щоб усе ж таки скасувати свідоцтво про право власності на майно, власник почав перереєстровувати споруди на різних людей, комусь  із родичів продавати. І зараз там серед власників можна просто загубитися.

— І які перспективи?

—Почекати, поки  ці будиночки розваляться.  Бо вони вже всі розтрощені, їх почали вже потроху розтягувати. Почекати, щоб розтягнули все уже до кінця, щоб в суд звернутися з приводу того, що земельна ділянка звільнена від майна. Або викупити розвалля за остаточною сумою у власника.

— Що означає «за остаточною сумою»?

— За кінцевою. Є балансова вартість  будівлі, плюс вираховуються звідти ті наслідки непереборної сили, які на них були здійснені (тобто, вони ж уже розвалені). Але для цього потрібне бажання власника цих будівель — бізнесмена Олексія Тишкевича. А він не хоче йти нам назустріч.

Так само стосовно ТРЦ «Суворовський». Власником його на сьогодні є «Сбербанк» Росії, у якого забудовник узяв великий кредит. Якщо б власником було  якесь українське підприємство, можна було б судитися, а тут уже нічого фактично не зробиш.

Наш інтерес у тому, щоб забрати цю будівлю. Але відповідач у нас — країна-агресор. Ми не на тому рівні, щоб, як «Нафтогаз», боротися з «Газпромом». У нашому випадку сума позову буде дорівнювати річному бюджету міста. Тому, на жаль,  маємо сьогодні в центрі такого монстра і проблеми з ним.

У середині ТРЦ "Суворовський", під час дощу, ллється вода до першого поверху.

— А херсонці звертаються до юридичного відділу зі своїми потребами?

— Так, кожного четверга з 10-ї до 12-ї години надаємо первинну правову допомогу. Усіх приймаємо, усім допомагаємо, на 5-му поверсі в 516-му кабінеті. Але що це таке —  первинна правова допомога? Ми маємо право продиктувати, як правильно скласти скаргу або звернення до відповідної посадової особи,  роз’яснити законодавство. Але ми не можемо скласти позов чи інший процесуальний документ — це вже вторинна правова допомога, яка надається адвокатами чи соціальними адвокатами.

— А як міська влада впроваджує всеукраїнські законодавчі нововведення? Наприклад, роздільний збір сміття, який у Законі України «Про відходи» прописаний дуже нечітко…

— Так, у Законі нечітко прописано, тому і не виконується на території міста. Проте ми поставили  питання, щоб Департамент житлово-комунального господарства розробив на основі прийнятого закону місцеві правила з роздільного збору сміття (адже це їх прямий обов’язок).

Ми повинні розуміти, що перед тим, як створювати якісь правила утилізації побутових відходів, треба налаштувати полігон, щоб він приймав уже розсортоване сміття, або щоб сортувальна станція там стояла. Сьогодні у нас це тільки починається. Спочатку  повинен відбутися прозорий конкурс, у якому візьме участь і фірма, яка  зараз  працює на полігоні,  й інші підприємства. Потім ми поставимо питання перед ОСМД, ЖЕКАми, комунальними підприємствами, щоб вони за вже написаною програмою Департаменту ЖКГ сортували сміття. Це будуть правила, затверджені Херсонською міською радою, і тоді можна буде вимагати їх виконання.

— Які будуть важелі впливу?

— Несортування сміття стане адміністративним правопорушенням.

— У який термін ці нововведення будуть реалізовуватися в Херсоні?

— Спочатку треба провести конкурс на оператора сміттєзвалища. Потім повинні бути розроблені ці правила. До того ж, це буде регуляторний акт, який  затверджуватиметься десь 2-3 місяці. Потім він буде прийматися, і потім у ньому  пропишуть норми, за якими будуть застосовані адміністративні стягнення, якщо він не буде виконуватися. Тобто, підготовка триватиме якийсь час.

— Оператор сміттєзвалища буде перебувати на полігоні, який через доволі короткий час уже не зможе приймати сміття?

— У нас полігон за паспортними даними ще може приймати сміття три-чотири, до п’яти років.

— Але через п’ять років…

— Правильно, і тому вже треба заводити інвестора, який будуватиме сміттєпереробний завод…

— …а ще займатись рекультивацією теперішнього полігону…

— Так. Є закон, є підзаконні акти, які обов’язкові до виконання. Але є ще людський фактор, який треба враховувати — треба привчати людей сортувати сміття. Я вивчав досвід інших міст, і з’ясувалося, що сміття – це своєрідний Клондайк, на якому можна заробляти дуже великі гроші. 

От я живу в будинку, біля якого стоять три баки для сміття — харчові відходи, пластик і скло. Поряд бачив ОСМД, де поставили ще один бак, туди складають папір. З цих відходів там сплачують заробітну плату електрику, яку отримують фактично зі сміття. А уявіть, якщо ціле місто буде так працювати?

Поки що в Херсоні окремо збирають тільки пластик.

— На останній сесії міськради утворили комунальне підприємство «Екополіс». Чи воно буде займатися сортуванням сміття?

— Хочу побачити, як це підприємство працюватиме. Тому що юридичний відділ розглядав їхнє положення, Статут. Там усе гарно написано. Але будемо відвертими: треба побачити, що з цього вийде. Адже вже було створено комунальне підприємство «Парки Херсона». Та, наприклад, я йшов на День міста з родиною парком, там валялися гілляки. Я зателефонував директору КП, він каже, що нічого не знає, зателефонував заступнику, заступник теж нічого не знає, теж дзвонить комусь, прийшов якийсь Микола, взяв цю гілляку й кудись пішов… Нащо тоді таке комунальне підприємство?

— Але стосовно сміття — у міської влади є певне бачення…

— Так, є, але я розумію, що в департаменті ЖКХ зараз слабкий юридичний сектор, тому ми їм дуже допомагаємо.

Ви спитали з самого початку, що робить юридичний відділ. Я вам відповім, що навіть якщо ми маємо не всі повноваження, то ми їх ініціюємо.

І я завжди кажу — ми всі працюємо в одній команді.

P.S. Публікація підготовлена в рамках проекту «Права людини і місцева демократія» за фінансової підтримки Національного Фонду на підтримку демократії (NED). Проект реалізується Благодійною організацією «Фонд милосердя та здоров'я».

Погляди, відображені у цьому матеріалі, належать його авторам і можуть не співпадати з думкою Національного Фонду на підтримку демократії.

P.P.S. Безоплатну юридичну консультацію можна отримати в Громадській приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» за адресою: м. Херсон, вул. Б. Мозолевського (колишня Фрунзе), 2, оф. 19. Особистий прийом: вівторок з 10.00 до 15.00. Тел. (0552) 49 60 03, (066) 790 90 21.