Підтримати нас

«Децентралізація вимагає участі кожного»

28 грудня 2019 08:00
725
Поширити:

Редакція «Вгору» разом з Мандрівним фестивалем Docudays UA відвідали Каланчацьку об’єднану територіальну громаду*.  Поки команда Docudays UA показувала та обговорювала з глядачами документальну стрічку,  журналісти «мандрували» Каланчаком та розпитували місцевих, як змінилося  їх життя в результаті децентралізації.

«Друге дихання» культури

У керівниці відділу культури Каланчацької ОТГ Олени Миколаївни Поліщук якраз почалася обідня перерва. Але вона одразу ж погодилася поспілкуватися. І на питання, чи краще стало, чи ні - розвеселилася:  «Мені особисто і тим, ким я опікуюся, об’єднання - це прорив. Стало незрівнянно краще».

Як пояснила пані Олена, раніше, щоб організувати свято, доводилося стукатися у владні двері та місяцями «довбти, як дятел, виносити усім мізки», - випрошувати хоч якусь копійчину. А останні три роки є кошти і на різні заходи, і на ремонтні роботи, навіть на  техніку та обладнання.

"Не скажу, що ми на першому місці, але й не на останньому. У нас в громаді з самого початку більше уваги приділяється освіті. Це наші діти, наше майбутнє, тут взагалі не має виникати ніяких питань. Потім йде медицина – первинна ланка, яка підпорядковується місцевому самоврядуванню. І – культура. Про нас вже не забувають. Єдине – заробітні плати. Всі б хотіли получати нормальні, а не мінімальні. Але якщо подивитися на наші вакансії, вони всі заповнені, люди не тікають, працюють".

Цікаво, що в результаті децентралізації 11 Будинків культури, які відносилися до повноважень районної влади, «відійшли» до громади. Навіть той, що в Каланчаку. Олена Миколаївна пояснила, як тепер будуються їх відносини з райдержадміністрацією:

"У наказовому порядку вони до нас не звертаються, адже ми їм не підпорядковуємося. Однак у районної влади залишилося лише три Будинку культури у віддалених селах. Але ж районній владі теж треба проводити різні заходи, у тому числі й в Каланчаку. Тому звертаються з проханням і ми допомагаємо. І коли самі щось організуємо, запрошуємо не лише нашого голову, а й районного теж. Надаємо можливість виступити, привітати наших мешканців та гостей. Район невеликий, ми довгі роки співпрацювали разом,  тож всі людські стосунки такими ж і залишаються".

Топ-3 успіхів та проблем

Голова Каланчацької ОТГ Володимир Калинович Зінчук на наше запитання теж розсміявся: за три роки вже стільки всього сталося, що й півдня не вистачить перерахувати.

- Назвіть тоді хоча б три головних, на вашу думку, перемоги.

- Перша – екологічна. Найважливіше - відродили річку Каланчак. Але за цим стоїть цілий комплекс робіт та вирішення інших, не менш болючих «попутних питань», які теж стосуються екології. Ми очистили русло, організували водовипуск з Північно-Кримського каналу (два куби в секунду), щоб річка живилася. Але, крім усього, до річки зливалися нечистоти. Це також треба було виправити. І на сьогодні ми вже на фінішній прямій до запуску нових очисних. А ще вирішили проблему з підтопленням – облаштували горизонтальні дренажні системи.

Каланчак. Тепер у степу знову тече природне русло, в якому мешкає риба.

Друга – покращення матеріально-технічної бази комунальних установ. Закупили нову техніку,  тепер можемо ремонтувати дороги, облаштовувати водопостачання й водовідвід та робити вуличне освітлення власними силами.

Третя – на 100% освітили всі села, які увійшли до складу громади. За винятком Каланчака - тут поки ще в темряві десь 20% вулиць. Але наступного року й це зробимо. Чому центр громади опинився в «аутсайдерах»? Бо жителі сіл найбільше   потребували уваги. Там років двадцять жодної лампочки не міняли, не кажучи про мережу. Адже роками гроші відтягувалися від них та вкладалися у адміністративні населені пункти, чи то райцентр, чи місто обласного значення. Ми цю практику зруйнували.

- А  які головні  труднощі?

- Головна проблема - дороги. Їх ресурс вичерпано до краю, бо 20-27 років не було капітального ремонту. Щоб ви розуміли, лише в Каланчаку треба відновити 100 кілометрів. А між селами взагалі немає нормального сполучення.

Друга проблема – будівлі наших установ. Дитсадочки, школи, фельдшерсько-акушерські пункти, амбулаторії, Будинки культури – вони теж потребують капітального ремонту, заміни дахів, термомодернізації, сучасного опалення. Ми вже замінили 70% вікон та дверей. Але роботи ще чимало, бо ті вікна/двері настільки вже старі, що вивалюються.

І третя – рамки бюджету. З одного боку ми, як громада, отримали дуже багато можливостей. Бо до об’єднання бюджет селища Каланчака складав десь 6 мільйонів гривень. Бюджет усіх сільрад, які увійшли до громади, разом був теж приблизно 5-6 млн. грн. А після об’єднання (з урахуванням всіх субвенцій) ми отримуємо в рік більше 100 млн. мільйонів гривень. Тобто дохід збільшився майже в 10 разів. Але, щоб вирішити всі нагальні проблеми, які накопичувалися десятиліттями, потрібен бюджет ще в 10 разів більший, ніж є у нас зараз.

- Якщо б до громади увійшло курортне село Хорли, було б легше?

Чесно, не рахував. Але. Основний прибуток до бюджету нашої (та й будь-якої) сільської громади це 60% податку з доходів фізичних осіб (тобто від заробітної плати) та 100% - сплат від використання землі. У Хорлах немає ні землі, ні підприємств, хоча потенціал є, бо це рекреаційна зона.  Щоб вона дійсно стала морським курортом та приносила дохід, туди треба вкласти значні кошти.

Та Хорли все одне мають  увійти до нашої громади. У минулу неділю, 22 грудня, до нас вже приєдналася Новоолександрівка. В районі залишилися не об’єднаними лише два населених пункти: Олексіївка та Хорли – трохи більше 700 жителів. Тобто, окрему спроможну ОТГ з цих двох сіл утворити вже не можливо. І приєднатися їм більш ні до кого. Бо так ми розташовані географічно. А через те, що жителі цих сіл не схотіли об’єднуватися з нами три роки тому, – вони втратили вже багато можливостей. Тож нам прийдеться їх «підтягувати».

- Чи змінилося за цей час щось у свідомості, менталітеті жителів громади?

- Перший рік був дуже важким. Я був ініціатором об’єднання, тож багато спілкувався з людьми, розповідав, що так станемо жити краще. Тоді не думав, чи виграю/не виграю на виборах. Розумів, що підняти все буде не просто. Але – бачив перспективи для усіх нас, для нашої молоді, дітей. Це було головним. А коли став головою, люди почали питати: «І де це все?!». Вони вимагали змін на краще «зараз і негайно». І знову доводилося пояснювати, що за одну хвилину, та навіть за рік, привести все до ладу – не реально. Тепер вони вже не лише побачили, а й відчули ті зміни. Більше вже чую подяк, ніж претензій.

Але все одно деякі люди й досі живуть з «царем-батюшкою» в голові, чи радянським райкомом партії. Вважають,  адміністрація має вирішувати всі без винятку проблеми громади та їх особистого життя. Досі не розуміють, що ні «добрий цар», ні президент, ні Верховна Рада не приїдуть до Каланчака вирішувати наші питання – підмітати вулиці чи лагодити каналізацію та міняти вікна в школі. Наша громада – наша справа. Щоб добитися гарного результату треба усім гуртом над цим працювати. А наше завдання, як адміністрації, в першу чергу – надавати якісні послуги (освітні, медичні, культурні, тощо) та створити такі умови, щоб люди могли працювати.

Як з’являється надія

Перш ніж повернутися з Каланчака до Херсона, зайшли до кафе трохи погрітися та перепочити перед дорогою. Місцевий бариста зробив дуже смачну каву, ми розговорилися:

- Скажіть, а що для Вас змінилося в результаті децентралізації, після того, як ви стали об’єднаною територіальною громадою?

-  Пані, оце Ви про що запитали? Вибачте, але, чесно – нічого не зрозумів. Як ви там назвали, децентралізація?

- Ну як же, раніше Каланчак розпоряджався лише своєю територією селища та невеличким місцевим бюджетом. Тепер ви стали більшими – до вас приєдналися навколишні села. У вас - свої власні управління освіти, культури, своя медицина. Від районної влади тепер зовсім не залежите. І коштів до бюджету стало надходити набагато більше.

- Справді? То ж бачу – чистіше стало, дороги роблять, вулиці освітили… Але про цю децентралізацію зовсім нічого не знав. Я лише недавно сюди повернувся, був на заробітках у Польщі. За кордоном, звісно, дуже важко. Однак тут таких грошей не заробиш…

Хлопець розповів, що збирав там пластикові вікна. Зараз хоче поїхати разом із сестрою до Чехії, на завод, де виготовляють дрібні запчастини на автівки. У кафе працює тимчасово, поки оформлює документи для виїзду. Тож незабаром знову покине країну. Але тепер з надією слідкуватиме, що відбувається на батьківщині.

* Каланчацьку громаду створено 11.12.2016 р. До складу входить 12 населених пунктів: селище міського типу Каланчак та села Новокиївка, Новопавлівка, Гаврилівка Друга, Бабенківка Перша, Олександрівка, Привілля, Максима Горького, Бабенківка Друга, Вербове, Рибальче, Роздольне.  Загальна кількість населення -15 632  особи. На сході межує з Чаплинським районом, заході  – Скадовським, з півночі – з Цюрупинським та Чаплинським районами, а з півдня – з окупованим Красноперекопським районом АР Крим.

P.S. Виготовлення цього матеріалу в рамках проекту «Місцева демократія» стало можливим завдяки підтримці американського народу, що була надана через проект USAID «Медійна програма в Україні», який виконується міжнародною організацією Internews. Зміст матеріалів є виключно відповідальністю Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» та необов’язково відображає точку зору USAID, уряду США та Internews.

Підтримати нас можна тут https://base.monobank.ua/
Поширити:
ЗАРАЗ ЧИТАЮТЬ
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ
ОСТАННІ НОВИНИ
Матеріали партнерів