Давос: 5 цитат про жіноче лідерство
У Давосі – 2019 жінки становили 22% від загальної кількості гостей Світового економічного форуму в Давосі. Це найвищий відсоток за всі роки проведення форуму. Понад 37% учасників панельних дискусій – також жінки, а гендерна рівність – одна з найбільш обговорюваних тем форуму з акцентом на жіночому лідерстві.
Що і як говорили в Давосі про гендер? Ми підготували добірку з цитат Мелані Вервір, Далі Грибаускайте,Іванни Климпуш-Цинцадзе, Христі Фріланд та Мішель Бачелет.
«Для мене найважливіше – забезпечити залучення жінок в економіку та політику. Я вважаю, що Україна ще не повною мірою розвинула потенціал, яким володіють жінки»
Мелані Вервір, перший американський посол з особливих доручень, відповідальна за глобальні питання жінок, спеціальна представниця голови ОБСЄ з гендерних питань, виконавча директорка Інституту з проблем жінок, миру та безпеки Джорджтаунського університету, відзначила, що Україна цього року впала в Індексі гендерного розриву на чотири пункти та посіла «не те місце, на якому мала б бути». Головна причина: дискримінаційні практики, які утримують жінок від залучення в економічне життя.
«Малий бізнес – це двигун, що підвищує економіку. Жінки малого та середнього бізнесу в Україні почуваються незахищеними та стикаються зі значними труднощами», – сказала експертка.
Згідно зі словами Мелані, саме залучення жінок є запорукою економічного росту країни, тим потенціалом, який треба розвивати.
«Для мене найважливіше – забезпечити лідерство та залучення жінок в економіку та політику. Я вважаю, що Україна ще не розвинула можливості, якими володіють жінки. Тому зараз разом з усіма приголомшливими змінами що відбуваються в Україні, незважаючи на наявність великих проблем, одночасно спостерігаємо наростання можливостей для жіночої половини населення. Раптом виявилося, що багато жінок можуть займатися політичними та економічними справами, і я вважаю що для країни це принесе майбутні плоди», – говорить Мелані.
Вона відзначила, що жінки значною мірою, що попри те, що жінки залучені до волонтерства та громадської активності, їхня кількість у парламенті «плачевно низька».
«І все-таки зміна вже відбулася – гляньте на кількість міністерок. З’явилися такі люди, як Іванна Климпуш-Цинцадзе», – відзначила експертка і зміни на краще.
«Жінки зазвичай приходять першими у важкі для країни часи»
Даля Грибаускайте, президентка Литовської Республіки, говорила в Давосі про те, що політика – це складно. Похід у політику вимагає від жінок більше відваги, відповідальності та жертвування особистим життям, ніж будь-які інші сфери.
«У політиці складно, бо на відміну від бізнесу треба мати сміливість та готовність жертвувати приватним життям та вміти брати на себе відповідальність. Можу сказати з власного досвіду та спостережень, що жінки першими зголошуються, коли настають важкі часи. Наприклад, Маргарет Тетчер. Всі критикували її, але ніхто не хотів, щоб вона пішла, бо був справжній хаос, і всі знали, що не буде жодної нагороди за результат. Я мала подібний досвід. У 2015 році ВВП Литви впав на 15%, я тоді працювала єврокомісаркою в Брюселі, мала фінансову стабільність, але вирішила покинути зону комфорту та допомогти уряду подолати економічну кризу. …Зараз ми спостерігаємо, як всі виступають проти Терези Мей, проте ніхто не хоче, щоб вона пішла, бо для них це занадто брудна робота», – наголосила Даля.
Президентка додає, що для жінки у політиці кінцева мета та результат важливіші, ніж процес. Головне – досягнути мети. Жінка може взяти на себе цей ризик та відповідальність. Тоді як у спокійніші часи їй зазвичай кажуть залишатися вдома з дітьми.
«Від рівня освіти та якості демократії у суспільстві залежить, скільки жінок прийдуть в політику у спокійніші часи. Бо, повірте, у складні вони прийдуть точно», – переконана президентка Литви.
Даля Грибаускайте також висловила свою думку щодо гендерних квот у політиці.
Вона має сумнів, що у її регіоні квоти працюють, тому що «у нашому суспільстві не надто гарне ставлення до квот, бо з ними пов’язане відчуття, що когось запросили не через найвищу компетентність, тому квоти це не добре й для самих жінок».
Вона підкреслила, що квоти не допоможуть ще й тому, що не можна силою примусити поважати. Для того, щоб поважали, треба доводити свою компетентність справами. Це складно, бо потрібен час, зусилля та жертовність.
Також Даля переконана, що жінкам треба заслужити довіру, а для цього оголосила свої «правила політичного життя»:
а) ніколи не брешіть,
б) будьте компетентними,
в) будьте відповідальними та чесними.
«Не треба бити себе в груди та намагатися переконати, що вам можна вірити. Просто ніколи не брешіть та не обіцяйте того, чого не зможете виконати. Це непросто, особливо у політиці. Але політика не повинна бути популістською. Я за свої дві каденції обіцяла зробити лише те, що зможу. Я не казала «я підвищу зарплати на стільки-то», бо це не від мене залежить», – сказала Даля.
«Коли у країні 55% населення – жінки, а у парламенті їх лише 12% – це не відображає зріз усього суспільства»
Іванна Климпуш-Цинцадзе, віце-прем’єр-міністерка із питань європейської та євроатлантичної інтеграції України, говорила в Давосі про те, що Революція Гідності стала додатковим поштовхом до залучення жінок у суспільне життя. На Майдані чоловіки і жінки були разом, потім разом воювали на фронті й волонтерили для армії.
«Коли у країні 55% населення – жінки, а у парламенті їх лише 12% – це не відображає зріз усього суспільства. Але водночас це найвищий відсоток жінок, який коли-небудь був в українському парламенті, і я впевнена, що він і далі ростиме. У 2015 вдалося ввести квоту на 30% жінок в партійних списках на місцевих виборах. В основному, політичні партії прийняли цю пропозицію, і в органах місцевого самоврядування жінок суттєво побільшало. Це вже набагато краще, ніж раніше, коли там домінували чоловіки. Спершу гендерні квоти – це необхідність підкорятися закону, та згодом присутність жінок в органах влади і партійних списках стає традицією, а тоді – нормою», – переконана Іванна.
Ситуація вже докорінно міняється. Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що вперше в історії незалежної України гендерні питання було пріоритезовано в Програмі дій уряду на 2018 рік. Також Програма передбачає розробку нового законодавства, планування та бюджетування з урахуванням політики забезпечення рівності чоловіків і жінок.
Серед гендерних перемог України: Міністерство охорони здоров’я скасувало наказ, у якому понад 450 професій були забороненими для жінок – відтоді у країні з’явилася перша жінка-водолаз та кінологиня.
Парламент зробив доступними для жінок військові спеціальності.
«Раніше коли жінки боролися проти російської агресії на Сході, їх записували як бухгалтерок чи кухарок, зараз вони офіційно залучені в Збройні Сили: 10,6% військовослужбовців – жінки. Цей показник дуже близький до середнього в НАТО, де жінок – 10,9%», – сказала Климпуш-Цинцадзе.
«Я вважаю, що ситуація в цьому напрямку через кілька років буде абсолютно іншою. Одна частина цих змін – це зміна законодавства та відкриття можливостей, а інша – їх використання самими жінками. Для цього важливо, щоб чоловіки в системі, наприклад, у Збройних Силах, були відкритими та неупередженими до представниць іншої статі. Саме тому на плечах всіх жінок України, які вже займають лідерські позиції, величезна відповідальність – робити свою роботу на 300% краще за чоловіків. Відтак підтверджувати, що немає нічого страшного в тому, щоб запрошувати жінок до робити в політичних партіях чи надавати їм можливість професійно розвиватися в будь-якій сфері», – стверджує віце-прем’єр-міністерка.
Утім, зазначила віце-прем`єрка, маніпуляції навколо гендерної політики й протиставлення їй «традиційних цінностей» залишаються частиною гібридної війни, а отже, існує попит на нове дослідження гендерних гібридних загроз.
«Ми, феміністки, маємо зобов’язання підтримувати жінок усього світу, які страждають від перешкод та тиску»
Христя Фріланд, міністерка закордонних справ Канади, говорила про те, чому в Канаді існує feminist foreign assistance policy: треба допомагати жінкам не тільки в своїй країні, а й по всьому світі, особливо там, де ситуація з гендерною рівністю є набагато гіршою.
У Давосі вона відзначила, що у 2015 році в Канаді був обраний перший гендерно збалансований кабінет (50/50), але у його складі є міністри, які були міністрами і в попередніх кабінетах.
«Якось прем’єр-міністр попросив їх порівняти цей кабінет з попереднім. Один з них відповів: «В минулому люди конфронтували, часом кричали один на одного, ніхто не слухав думки іншого. А зараз, здається, ніби ми члени однієї команди, працюємо разом, щоб досягти чогось. Не розумію чому так». Тоді всі жінки в кімнаті засміялися: тому, що тут 50% жінок», – розповідає міністерка.
Для створення такого клімату в країні потрібні умови, в яких жінки могтимуть та хотітимуть бути успішними. Бо перед ними часто стоїть вибір – сім’я чи кар’єра. Тож якщо суспільство хоче, щоб жінки досягали чогось, потрібно, щоб вони не були змушені приймати рішення про ампутацію частини себе.
Під час дискусії про жіноче лідерство Христя Фріланд також звернула увагу на цікаву відмінність між досвідченими жінками та представницями нового покоління лідерок.
«Молоді жінки поводяться по-іншому. Найбільша відмінність: вони менше переймаються бажанням приховати той факт, що вони жінки. Феміністки 70-х років – серед них була моя мама – вважали, що вони повинні поводитися як чоловіки, щоб їх сприймали серйозно. Коли я народила старшу доньку, думала, що довкола всіх дуже непокоїть, чи зможу я виконувати свою роботу, маючи дитину. Тож я намагалась робити вигляд, ніби у мене немає дітей. В той час як моя колежанка Каріна Гульд, міністерка демократичних інституцій Канади, яка народила дитину, коли вже була міністеркою, приходить з дитиною в парламент, іноді в Кабмін. Немовля – частина її політичного життя», – відзначила Фріланд.
«Я буду таким лідером, якою я є, і не збираюся поводитися як чоловік, для того щоб мене поважали»
Мішель Бачелет, двічі президентка Чилі, а нині – верховна комісарка ООН з прав людини, у Давосі розповіла про те, що коли стала президенткою, її часто запитували: а що ти робитимеш зі своїми дітьми та домом? Як ти збираєшся впоратися? В чиє плече плакатимеш, коли матимеш проблеми?
Натомість Мішель відповідала: «Ви коли-небудь задавали ці питання чоловікам?».
Також Мішель підтримала ідею гендерних квот, відзначивши, що саме вони допомогли їй свого часу залучати жінок до роботи в уряді.
Бачелет вважає, що «культуру упереджень» треба рішуче змінювати.
«Якщо ти жінка в уряді, політиці чи економіці, яка зацікавлена в розвитку жіночого лідерства, то тобі потрібно сприяти, підтримувати та надихати інших жінок своїм прикладом. Важливо стати менторкою для молодих жінок та відмовлятися від стереотипів. Коли я була міністеркою оборони, то якось розмовляла по телефону з мамою, коли зайшов мій прес-аташе і я його чемно попросила щось зробити. Мама це почула й поцікавилася: «Ти впевнена, що тебе слухатимуть, якщо ти так розмовлятимеш з військовими?». Тоді я сказала, що буду таким лідером, якою я є, і не збираюся перетворювати свою поведінку на чоловічу для того, щоб мене поважали», – поділилася своїми думками в Давосі Мішель Бачелет.
Підтримайте роботу редакції. Долучайтеся до спільноти"Вгору" https://base.monobank.ua/
-preview.webp)
