До найнебезпечніших злоякісних утворень належить рак підшлункової залози. Пухлини в цьому органі розвиваються повільно і від початку виникнення хвороби до її діагностики може пройти 12-16 років. Високий рівень смертності серед пацієнтів пов'язаний з тим, що патологія зазвичай виявляється на пізніх стадіях, коли повне хірургічне видалення пухлини вже неможливе. Вкрай важливо відвідувати лікаря, проходити обстеження та з появою будь-яких тривожних «дзвіночків» консультуватися з фахівцем.
Одним із найбільш значущих факторів є куріння, відповідальне за 30% випадків КПЗ. Доведено, що вона подвоює ризик розвитку цієї хвороби.
Зловживання алкоголем, а також недостатня кількість свіжих фруктів та овочів у раціоні значно підвищують ймовірність розвитку КПЗ – на ці фактори припадає 20% випадків захворювання. Особи, які страждають на цукровий діабет, мають вдвічі більший ризик захворіти на карциному підшлункової залози.
Спадковість виявляється причиною розвитку патології у 5-10% випадків. Захворювання часто пов'язане з такими спадковими недугами, як аденоматозний поліпоз, неполіпозний колоректальний рак, синдроми Хіппель-Ліндау та Гарднера.
Хронічний панкреатит також є значним чинником ризику. Приблизно у 5% випадків хвороба може спровокувати розвиток патології.
Симптоми, що вказують на недугу:
Рак підшлункової залози характеризується швидким локальним зростанням та поширенням у лімфатичні вузли та печінку. Крім болю, слабкості та різкого схуднення, у багатьох пацієнтів розвиваються тромбоемболічні ускладнення, асцит, непрохідність жовчних проток та дванадцятипалої кишки.
Видалення пухлини – єдиний ефективний метод лікування, але його можна застосувати лише для 15–20% пацієнтів із ранньою діагностикою. Резекція пухлини – операція з високим ризиком ускладнень через близькість підшлункової залози до важливих структур, таких як ворітна вена, печінка, дванадцятипала кишка та аорта. Проте, якщо пухлина не встигла прорости в навколишні органи, її можна повністю видалити.
Після операції часто зустрічається рецидив, тому для збільшення шансів на одужання проводиться ад'ювантне лікування (хімієтерапія, іноді у поєднанні з опроміненням). У деяких випадках хімієпроменева терапія призначається лікарем радіологом до операції для зменшення розміру пухлини.
Також застосовується паліативне лікування. Найчастіше використовується хімієтерапія, яка здатна полегшити симптоми, продовжити життя пацієнта та покращити його якість. Для лікування жовтяниці, викликаної тиском пухлини на жовчні протоки, проводять ендоскопічну операцію із встановленням стента для підтримки прохідності жовчної протоки. Важливий аспект терапії – знеболювання та лікування ендокринної та екзокринної недостатності із застосуванням ферментів підшлункової залози.
Джерело: mediland.ua