Майже як у Відні: запровадження інклюзивних практик у локальному музеї

В Україні за різними даними проживає від 50 до 70 тис. (точної статистики досі немає) незрячих людей. Але навряд чи можна впевнено сказати, що їх культурні потреби повністю задоволені. Туристичні тури, музейні екскурсії, концертні шоу, театральні постановки та інші розваги передбачають передусім візуальне сприйняття. Людині з вадами зору у прямому сенсі не світить помилуватися пластичними рухами артистів на сцені або зануритися в художній світ митця, який представляє до уваги глядачів свої картини. Тому виникає розуміння, що безбар'єрним має бути не тільки середовище, а й контент.

Натомість у країнах Європи проблемою долучення всіх громадян до змістовного культурного дозвілля займаються вже давно. Наприклад, туризм для людей з інвалідністю з кожним роком стає все більш популярним. Його різновиди: реабілітаційний туризм, корекційно-освітній туризм, доступний туризм, туризм для людей з обмеженими можливостями, інвалідний туризм. Різновид туризму для незрячих чи осіб зі слабким зором позначають терміном тифлотуризм. Він з'явився ще в 70-х роках минулого століття і, як і інші види туризму, спрямований на задоволення рекреаційних потреб людей з обмеженнями.

Існує багато прикладів вдалого тифлотуристичного обслуговування. У Кракові розробили міську екскурсію “Місто дружнє до людей з інвалідністю”, де на головному пішому туристичному маршруті міста (Краківська королівська дорога) встановили 12 бронзових інтерактивних скульптур. Ще одним зразком тифлотуристичних практик є Віденський художньо-історичний музей. Там є 3 шедеври епохи Відродження виконані у 3-D рельєфі. Простіше кажучи, ці “картини” нагадують невеликі барельєфи, незрячі відвідувачі можуть навпомацки відчути, що на них зображено. Ще одним цікавим зразком тифлотуристичних практик є досвід міста Холон (південний округ Тель-Авіва), там знаходиться Музей сліпих. Його концепція полягає в тому, що музей на кілька годин занурює відвідувачів без вад зору у світ незрячої людини.   

В Україні тифлотуризм тільки набирає обертів. Окремі випадки успішного впровадження зустрічаються у Києві, Львові, Харкові, Ужгороді, Дніпрі та на Херсонщині. У Херсонській області тифлотуризм почав розвиватися не випадково - уродженкою Білозерки є Ольга Скороходова. Вона відома педагогиня та вчена-дефектолог, авторка низки наукових та літературних праць. Але з-поміж інших науковців Скороходову вирізняє те, що вона з народження була сліпоглухою. Її головний твір "Як я сприймаю й уявлю навколишній світ"(1947) отримав багато премій та був перекладений багатьма мовами світу.

Відтак, одна з трьох кімнат Білозерського музею імені Дмитра Багалія повністю присвячена постаті Ольги Скороходової та способу життя таких, як вона. Окрім її праць та численних фото з її зображенням експозиція складається з артоб'єктів, які можна і потрібно торкатися, тримати у руках, крутити, зважувати у долонях і навіть нюхати. На одному зі стелажів є колекція запахів, про які писала Ольга Скороходова у своєму творі: тютюн, цитрусові, парфуми... Відвідувачам також пропонують відчути ці запахи. У центрі невеликої зали розміщено стіл, там гості мають змогу самотужки повправлятися писати абеткою Брайля на листівках із зображенням видатної вченої. А уздовж стіни стоять закриті бокси з отвором для руки. Відвідувачі повинні відчути на дотик, що заховано у середині коробки. Там є кілька предметів: старовинна праска, примус, бюст Тараса Шевченка та багато інших. Потім гід піднімає кришку боксу, щоб усі побачили, що ж насправді було у схованці. Таку незвичну та навіть новаторську для невеличкого музею експозицію було створено в рамках проєкту "Культура на дотик".

Зазвичай, у "храмі муз" ми чуємо від науковців та екскурсоводів: "Відійдіть!" , "Не чіпайте!", але в музейному просторі для людей з вадами зору гіди навпаки пропонують відвідувачам інтерактивні практики. Тифлотуризм, зокрема, відвідини Білозерського музею можуть слугувати атракцією не тільки для незрячих людей, а й для дітей. Всім відомо, що малеча "дивиться" руками, тобто полюбляє все мацати, хапати й скрізь нишпорити, особливо, якщо бачить якусь річ вперше. У звичайному музеї відвідувачам не дозволити б таких вільностей, але бачимо, що тифлотуристичні практики якраз побудовані на ламанні обмежень та стереотипів.

Проєкт «Конкурентоспроможна громада — конкурентоспроможний музей!» реалізується в межах партнерської програми «Культура.Туризм.Регіони» Українського культурного фонду, Державного агентства розвитку туризму.