Знайомство з херсонським туризмом

Сьогодні ми ще на карантині, хоча певні послаблення вже настали.

Прогнозують, що після його завершення почнеться справжній «бум» внутрішнього туризму, бо ще не скоро українці зможуть або захочуть вирушити на відпочинок за кордон. Усе це може призвести до появи нових напрямків та видів подорожей на Херсонщині, до яких будуть залучатися не тільки місцеві жителі, але й гості з інших регіонів. Тож, думаю, актуальною буде серія інтерв’ю із циклу «Бесіда з практиками херсонського туризму». Отже, розпитаємо в організаторів туристичних подорожей, що вони думають про мандри, туристів та культурну спадщину.

Нашим першим гостем став історик, координатор соціального проекту «Мандруймо Херсонщиною», доцент Херсонського державного університету Олексій Макієнко. Уже понад 3 роки він займається організацією різноманітних туристичних подорожей на півдні України.

-  Якою була ваша перша подорож у дитинстві? Хотіли б її знову повторити?

-  У пам’яті закарбувалися фрагментарні спогади про подорож з батьками на Азовське море, на Арабатську стрілку, в с. Щасливцеве. Мені тоді було 4 роки. Згадую сліпуче сонце, великі хвилі, равликів на березі. Відтоді на Арабатці був не  раз. Я не є прихильником «лінивого» пляжно-купального відпочинку, завжди тягне до рухливого способу  дозвілля. Завжди хочеться повернутися, приваблюють тихі, не зіпсовані надмірною метушнею і гамором, місця.

 - А ким себе наразі вважаєте більше: дослідником, туристом, викладачем чи екскурсоводом? 

- Безумовно, у першу чергу викладачем, але вважаю, що в цій сфері діяльності не можна не бути і дослідником, і практиком. Інакше чому корисному можна когось навчити? Мені імпонує універсальний термін, який синтезує і науковий, і педагогічний, і суспільно-корисний напрям моєї роботи – «краєзнавець». З краєзнавчою діяльністю пов’язана більша частина мого життя.

Олексій Макієнко з сім'єю

- Як сталося, що  почали займатися туризмом? Чому? З чого починали? 

 - Самодіяльним туризмом почав займатися доволі рано, ще у підлітковому віці. І тут – цілковита заслуга моїх учителів, у першу чергу, мого класного керівника Ірини Валентинівни Макарової. Вона намагалася долучити нас до корисного й різноманітного  дозвілля. У  школі тоді діяв туристичний гурток, ми подорожували містами України та Росії, часто ходили в спортивно-туристичні походи, мандрували Херсонщиною. Так мені відкрився  шлях до туристичної практики. А вже працюючи у вузі,  організовував для студентів туристично-екскурсійні подорожі, навчально-польові експедиції. А з 2015 року займався цим регулярно як доцент кафедри туризму Херсонського державного університету. Відтоді зародилася, а наразі вже й реалізувалася, ідея соціального проєкту «Мандруймо Херсонщиною», який і популяризує активні види туризму.

-  А чи багато подорожуєте? Де саме?

-  Сам себе, мабуть, відніс би до категорії туристів-«блукачів», для яких  подорож є цінною сама по собі, без якихось прагматичних розрахунків на отриманий результат. Як відомо, такі туристи, зазвичай, є складними клієнтами, небажаними для туристичних агенцій. Найчастіше подорожі організовую собі самостійно, мій досвід цьому вже сприяє. За кордоном мандрую не часто, переважно у країнах ближнього зарубіжжя. Перевагу надаю внутрішньому туризму, адже в Україні досі є чимало маловідомих для широкого загалу  цікавинок.

-  Які кумедні випадки траплялися у вашій туристичній практиці?

-  У нас кожна подорож проходить в атмосфері дружнього гумору та веселих жартів. Але мені яскраво запам’яталася дводенна водна мандрівка «У пошуках літописного Олешшя» з використанням активних засобів пересування – туристичних байдарок. Учасники  мали на певний час перевтілитися на витривалих і сміливих бродників (місцеве населення, яке проживало на островах поряд з Голою Пристаню, Олешками тощо), знавців нижньодніпровських плавнів. Утім, зрештою, групу кремезних чоловіків довелося буксирувати човном до найближчої планової зупинки на маршруті, бо в них не вистачило сил. 

 -  Ваші ТОП-3 найулюбленіших культурних об’єктів у Херсонській області? 

-  Як історик-краєзнавець розумію, що на Херсонщині туристи незаслужено оминають увагою десятки цікавих пам’яток історії та культури. Деякі з них через досить занедбаний стан, деякі – через слабку поінформованість організаторів туристичних подорожей. Важко надати перевагу якимось конкретним «титульним» культурним об’єктам. Але для мене улюбленими для відвідування місцями є Станіслав-Аджигольський задній маяк біля с. Рибальчого, «вежа Вітовта» в с. Веселому і залишки міста-фортеці поблизу с. Тягинка. Вони чудово вписані в навколишній природний ландшафт, відкривають можливості для формування широкого спектру туристичних вражень. 

Олексій та екскурсійна група

-  Десь років двадцять тому Центр зайнятості проводив цікаве дослідження – дізнавалися в херсонців, що ті розповідають друзям/знайомим/родичам з інших регіонів про нашу область, чим пишаються. Майже дев’яносто відсотків опитаних назвали тоді лише три речі: кавуни, плавні й фортецю/могилу Потьомкіна. Які відповіді були б наразі? Чому?

-  Для визначення туристичних брендів варто проводити відповідне соціологічне опитування. Опитування без відповідного інструментарію – справа невдячна. Але можу припустити, що вказані символи залишилися б актуальними і зараз. Напевно, ще можна до цього списку додати біосферний заповідник «Асканія-Нова» або природний парк «Олешківські піски», які вже популярні за межами нашого краю.

 -  Як туристична індустрія допомагає зберегти культурну спадщину Херсонщини? Як вважаєте, туризм впливає на свідомість людей та на його ставлення до пам’яток? Яким чином?

-  Зрозуміло,  інтерес туристів до культурних об’єктів сприяє заходам з охорони пам’яток. Адже для підтримання їх необхідно регулярно проводити реставрації, облаштовувати інфраструктуру. За умов нинішнього дефіциту фінансових ресурсів держави доходи туристичного бізнесу мають спрямовуватися і на подібні заходи. Інша справа, що більшість організаторів туризму займають щодо нашої культурної спадщини виключно споживацьку позицію. Команда «Мандруймо Херсонщиною» намагається підвищувати  самосвідомість наших громадян, залучати їх до різних форм роботи з охорони історичних об’єктів краю. 

-  Велика кількість туристів - це добре чи погано? Поясніть, будь ласка.

-  Однозначно відповісти на питання досить складно. Будь-яка туристична територія в своєму житті переживає періоди злетів і падінь відвідуваності туристами. Здавалося б, великі туристичні потоки гарантують прибутки туристичному бізнесу, а відтак – значні бюджетні відрахування, зростання зайнятості населення. Але наслідком підвищення туристичного навантаження на територію можуть бути швидке виснаження туристичних ресурсів, наростання екологічних проблем, загострення конфліктів із місцевим населенням. Тож необхідно балансовано використовувати ресурси для задоволення потреб туристів. У Херсонській області також необхідно створювати нові маршрути - культурно-пізнавальні, екологічні, подієві тощо. Це дозволить спрямовувати туристів не тільки на узбережжя Чорного та Азовських морів, але й в інші регіони області.