"Їм не дадуть втекти так, як це вдалося Януковичу..."
Тандем Дмитра й Вiталiя Капранових - унiкальний. Письменники, видавцi, громадськi активiсти... Їх можна побачити не лише на зустрiчах iз читачами та книжкових виставках, але й на мiтингах, пiкетах, акцiях протесту.
Вони з тих людей, якi не люблять компромiсiв. Особливо - iз владою, пише газета "Експрес".
-- Вiталiю, чого ви чекаєте вiд нового уряду? Точнiше - чого слiд чекати всiм нам?
-- Нiчого! Буде те саме топтання на мiсцi, що й за Яценюка. Звернiть увагу: нам уже тисячу разiв розповiли, хто з мiнiстрiв чиї iнтереси представляє та хто кому кум, але нiхто не сказав - а що ж уряд планує робити для порятунку країни? Нi, вони цього чомусь не говорять...
Знаєте, якби в мене була чоловiча розмова з Гройсманом, то я б порадив i пiдказав йому просту рiч: або вони нарештi будуть щось робити, або завтра все вибухне, i їх перевiшають на стовпах! Їм не дадуть втекти так, як це вдалося Януковичу. I вони це повиннi враховувати. У них є шанс сьогоднi дiйсно щось зробити - й стати героями. Або, кажу, опинитися завтра на стовпах. I то без жартiв. Влада повинна це усвiдомлювати!
-- Цими днями заступник генсека НАТО Александр Вершбоу заявив, що альянс готовий прийняти заявку України про членство. Щоправда, уточнив - пiсля проведення всiх реформ. Чи слiд трактувати це як сказане в дипломатичнiй чи радше завуальованiй формi "нi"?
-- Це в завуальованiй формi - догана за те, що ми нi х...ра не робимо. А ми ж реально нiчого не робимо! Хто б там i що з представникiв влади не казав. Знаєте, це все нагадує менi вiкопомнi слова Таїсiї Повалiй, яка за часiв Януковича говорила: "Люди стали жити краще, просто вони цього ще не помiчають". (Усмiхається). Ось тепер та сама iсторiя з реформами. Дехто нас переконує: мовляв, вони є, просто люди їх не помiчають. А НАТО помiчає, що змiн немає, i в такiй от формi заявляє: "Хлопцi, зробiть нарештi реформи!"
НАТО - це ж не iграшковий союз, а серйозна органiзацiя, i вона повинна бути впевнена в усiх членах свого альянсу, розумiєте? За Туреччину, наприклад, їм не соромно - турки он самостiйно готовi "наваляти" Росiї. (Усмiхається). За Литву також усi спокiйнi, бо там є i полiтична воля, i економiчний поступ. Тобто це дiйсно союзник. Україна ж сьогоднi не союзник, а нахлiбник! Хто бере нахлiбникiв у союз? Тому заява заступника генсека НАТО - це, за
комсомольськими мiрками, догана iз занесенням в особову справу.
-- Тим часом Держкiно заборонило показ в Українi ще кiлькох росiйських фiльмiв - як художнiх, так i серiалiв. Як ви оцiнюєте процес очищення наших телеекранiв вiд московської продукцiї?
-- Як я оцiнюю? На мою думку, треба заборонити все! Ось тодi можна буде про щось говорити. Звiсно, добре, що сьогоднi хоч щось забороняємо, але це напiвмiри... Треба виходити з того, що то продукцiя країни-окупанта, країни, яка веде з нами вiйну. Тим бiльше, що сучасна вiйна великою мiрою iнформацiйна. Тож якi можуть бути розмови про їхнiй iнформацiйний продукт на наших екранах? Серiал - не серiал, пiснi, танцi, та що завгодно - це все має бути рiшуче й категорично заборонено!
-- До речi, соцiологи провели в Росiї "свiже" опитування, i з'ясувалося, що 64% росiян ставляться сьогоднi до України погано. Пiд впливом чого, на ваш погляд, цi цифри можуть змiнитися?
-- А вони не можуть змiнитися. Вони завжди були такими! Свого часу ми з братом тiльки в Москвi прожили 10 рокiв (а до того - на Уралi й у Мурманську), тож вiдповiдально можу вам заявити: "там" до України ставляться дуже вороже, i таке ставлення було завжди. А те, що при цьому по телевiзору спiвали пiснi про дружбу народiв, то чи варто тому дивуватись?
Це все радянськi iлюзiї! Нам з дитинства навiювали, що росiяни - нашi друзi, а ще - старшi брати. А ми настiльки в це повiрили, що дехто дотепер сприймає за чисту монету й тiшить себе думкою: "Та вони там помилилися, завтра усе змiниться, одне слово, давайте дружити". Нє-є-є, вони нам не друзi i тим бiльше - не старшi брати. Росiяни завжди були нашими лютими ворогами. Вони нищили українцiв не те що тисячами, а мiльйонами. Це вiдбувається уже сотнi рокiв. Достатньо згадати бодай Голодомор...
Тому тi цифри, якi наводять тепер соцiологи, може, навiть i замалi. Ще раз кажу: абсолютна бiльшiсть росiян завжди негативно ставилась до українцiв. I те, що сьогоднi це спливло нагору, не означає, що вчора такого не було.
-- Вiталiю, ви бачите сьогоднi в українськiй дiйсностi якiсь пiдстави для оптимiзму? Якщо так, то що у вас особисто його пiдживлює?
-- Безперечно, пiдстави для оптимiзму є. Ми стали iншими! Ось часто нинi говорять: "Навiщо ми виходили на Майдан, якщо влада та сама?". Влада - та сама, але ми ж - iншi. I це головна пiдстава для оптимiзму... Ми тепер стали розумнiшими, усвiдомили, що країна - наша, i тепер не будемо чекати, поки влада закрутить усi гайки. Ми їх "давитимемо" ще на пiдходi. Українцi повиннi контролювати та впливати на всi процеси, що вiдбуваються в державi. I те, що пiд впливом громадськостi уже знiмають прокурорiв та армiйських очiльникiв, - позитивний сигнал!
Богдан БОНДАРЕНКО, газета "Експрес"
